Держпродспоживслужба

Дружківське управління Головного управління Держпродспоживслужби в Донецькій  області повідомляє, що з метою збереження стабільної епізоотичної ситуації зі сказу на території Дружківської територіальної громади  та відповідно до Протоколу засідання Державної надзвичайної протиепізоотичної комісії при Донецькій облдержадміністрації від 26.10.2021 № 2/2021, починаючи з 17 листопада 2021 року буде проводитись планова пероральна імунізація диких та бродячих м’ясоїдних тварин. Розповсюдження принад, які містять високоімунну безпечну вакцину проти сказу, буде здійснюватися наземним способом в лісових  та сільськогосподарських   угіддях поза населеними пунктами. Тому, велике прохання,  не хвилюватися побачивши принаду (розмір із сірникову коробку), ні в якому випадку не чіпати її та не переносити з місця. Приманка має вигляд невеликих брикетів коричневого кольору із запахом м’ясокісткового борошна. Всередині — желеподібна капсула з вакциною проти сказу. Просимо всіх дорослих мешканців громади провести роз’яснювальні бесіди з дітьми. Дані заходи забезпечать створення благополучного середовища щодо захворювання на сказ серед диких тварин, котрі є основними розповсюджувачами збудника сказу.  У зв’язку з погодними умовами терміни вакцинації можуть бути подовжені.

            Збереження якості насіння, від збирання до використання, є одним із найважливіших завдань, що постають перед сільгоспвиробником.

            Високі врожаї можна отримати лише при використанні здорового високоякісного насіння, що має високі потенціальні властивості. Тому насіння до посіву треба зберігати в таких умовах, щоб воно забезпечило високу енергію проростання, високу схожість і було здатне дати здорову високопродуктивну рослину, а це вимагає певних умов і спеціального режиму зберігання.

ВИМОГИ ДО НАСІННЯ, ЩО ЗАКЛАДАЄТЬСЯ НА ЗБЕРІГАННЯ

            Завдання зберігання насіння - зберегти якість насіння певний час від зби­рання до використання. У залежності від призначення термін зберігання насін­ня може бути різним. У озимих культур у більшості регіонів України він стано­вить близько 5 міс, перехідні фонди озимих культур - 12-24 міс, насіння ярих - 7-8 міс, а їх страхові фонди - 12-24 міс. Насіння колекцій науково-дослідних і се­лекційних установ зберігається три-п'ять років і більше.

            Насіння, що закладається на зберігання, повинно мати високу життєздатність. Насіння зі зниженою енергією про­ростання та схожістю, травмоване, проросле, неякісно відсортоване, пошкоджене патогенною мікрофлорою зберігається погано.

            Насіння, вирощене на збалансованому за фосфором фоні, зберігаєть­ся краще, ніж насіння, вирощене на азотному фоні.

            На зберігання насіння впливають метеорологічні умови в період формування і достигання насіння. Насіння, вирощене при сухій сонячній погоді зберігається краще. Вилягання зернових культур, особливо в ранні строки, значно погіршує якість насіння.        Насіння, зібране з полеглих посівів і закладене на зберігання, характеризується зни­женою лабораторною схожістю. Урожайність рослин, вирощених з такого насіння, завжди нижча.

            Запізнення зі строками збирання негативно впливає на якість насіння і тривалість збері­гання. Наявність пророслих зе­рен у насіннєвій масі може призвести до значного зниження схо­жості, та переведення всієї партії на­сіння до некондиційної.

ЗАГАЛЬНІ УМОВИ ЗБЕРІГАННЯ НАСІННЯ

         На зберігання закладають нормально розвинене насіння, здорове, не травмоване, яке вирощено на високому агрофоні та зібране без порушення технології, із вологістю в межах або нижче критичної (табл.1)

 Таблиця 1. Критична вологість насіння сільськогосподарських культур

            Особливої уваги вимагає насіння зібране у вологий період і має вологість вище критичної. У такого насіння значно підвищується інтенсивність біохімічних процесів, що призводить до швидкої втрати схожості.

            На зберігання насіння істотно впливає його вологість та стан. Характеризується стан насіння енергією проростання, схожістю та інтенсивністю початкового росту. Найбільш стійке при зберіганні насіння з високою життєздатністю. Основний фактор, що регулює інтенсивність дихання - це вміст вологи в насінинах. З підвищенням температури інтенсивність дихання насіння зростає, що приводить до втрати сухих речовин, різкому зниженню схожості. При підвищенні вологості насіння підсилюється розвиток мікроорганізмів, комах та кліщів, що сприяє самозігріванню.

            Крім того, самозігріванню сприяє також насіння, що ушкоджено шкідниками, травмоване, морозобійне, містить грудочки землі, пил, органічні та інші домішки.

            Основну увагу при зберіганні насіння варто звертати на вологість і температуру навколишнього середовища. Необхідно стежити за тим, щоб відносна вологість повітря в насіннєсховищах не перевищувала 60%. Краща температура для зберігання насіння 5-10°С. Насіння при правильному режимі можна берегти тривалий час (табл.2)

Таблиця 2.ПРИБЛИЗНА ТРИВАЛІСТЬ СТІЙКОГО ЗБЕРІГАННЯ НАСІННЯ ЗЕРНОВИХ КУЛЬТУР У ЗАЛЕЖНОСТІ ВІД ЙОГО ВОЛОГОСТІ І ТЕМПЕРАТУРИ ,діб

         Довговічність насіння обумовлює тривалість періоду, протягом якого воно зберігає здатність до проростання з часу дозрівання його на материнській рослині.

            Граничний термін збереження схожості насіння в умовах сухого клімату під час збирання та вологості від 9,5-11,5% для насіння пшениці, ячменю - 12 років, вівса – 13, кукурудзи -9, жита і проса – 5 років.

            Для насіння: кавуна, дині, огірка, кабачків, патисонів -6-8 років; капусти, томата, гарбуза, кольрабі -4-5 років; гороху, квасолі, бобів, редису, брукви - 3-5 років; моркви, буряка, ріпи, баклажана, салату, шпинату -3-4 роки; цибулі, петрушки, кропу, спаржі, щавлю, ревеню -2-3; пастернаку та селери -2-4 роки.

            Зазначені терміни не можна вважати строго граничними. Сполучення низької вологості насіння зі зниженою температурою і вологістю навколишнього середовища дозволяє зберігати схожість насіння на високому рівні тривалий період часу.

            Особливо ретельно треба доглядати за насінням з вологістю вище 15-15,5%, а також за свіжозібраним насінням, схильним до самозігрівання. Так у період збирання 1-2 доби самозігрівання призводить до втрати 5-12%, а подальший розвиток цього процесу веде до повної втрати насінням кондиційної схожості.

            Для підвищення стійкості свіжозібраного насіння необхідно знижувати його вологість, очищати від домішок. Зниження вологості досягають сушінням на сонці, а також вентиляцією, перелопачуванням і провітрюванням на зерноочисних машинах.

            Сушать насіння в потоковій лінії на сушарці. Для кожної культури необхідно дотримувати рекомендований режим сушіння.

ПІДГОТОВКА НАСІННЄСХОВИЩА

                Кожне господарство повинно бути забезпечене спеціальними насіннєсховищами, із засіками, а в деяких зонах з установками активного вентилювання.

            В даний час, в основному, використовують пристосовані сховища малої місткості з розміщенням насіння насипом на підлозі, у засіках, у мішках.

            Склади необхідно розташовувати на сухих підвищених ділянках. Підлога й стіни повинні бути без щілин. На вентиляційні отвори й вікна встановлюють грати (для захисту від гризунів та птахів).

            У насіннєсховищах повинні бути подвійні двері: зовнішні (глухі) і внутрішні (ґратчасті для активного повітряного обміну). В умовах промислового насінництва доцільні великі механізовані насіннєсховища бункерного та силосного типів. Технологічне оснащення їх повинне цілком забезпечити механізацію усіх вантажно-розвантажувальних робіт, активне вентилювання й охолодження насіння, автоматизований контроль за температурою, вологістю насіння і повітря в насіннєсховищі, знезаражування насіння й насіннєсховища, передпосівну обробку (обігрівання, протруювання та ін.), упакування в мішки чи контейнери, автоматичне зважування.

            В наш час розроблено багато типових насіннєсховищ вітчизняного та закордонного виробництва.

            У насіннєсховищах повинен бути необхідний інвентар: термощупи, термометри, психрометри, портативні вологоміри зерна, щупи, відра, ваги, засоби протипожежної безпеки та інше.

            Насіннєсховище і вся територія біля нього повинні бути ретельно очищені від сміття та постійно утримуватися у чистоті.

            Перед початком роботи проводять дезінфекцію. Упорядковують підлогу, стіни, миють дошки засіків, ремонтують мішки,брезенти, інвентар та усі машини, що пов’язані з обробкою насіння. Найпростіший спосіб дезінфекції приміщення – обробка гашеним вапном.

            Для ефективного знищення комірних шкідників (дезінсекція, дератизація) використовують препарати, що дозволені для боротьби з шкідниками запасів. При роботі з отрутохімікатами необхідно дотримуватись відповідних інструкцій техніки безпеки при роботі з ними. До роботи з отрутохімікатами допускаються фахівці, що мають відповідний дозвіл.

            Після проведення всіх робіт, необхідно звернутися до Управління фіто- санітарної безпеки ГУ Держпродспоживслужби  області для проведення обстеження складського приміщення на встановлення фіто санітарного стану. Спеціалісти управління проводять обстеження та лабораторні дослідження. При засвідченні відсутності шкідливих організмів видається акт про готовність насіннєсховища до приймання насіння на зберігання.

РОЗМІЩЕННЯ НАСІННЯ У НАСІННЄСХОВИЩІ

         До початку збирання, складається план розміщення насіння нового врожаю по культурах, сортах і репродукціях. Для правильного розрахунку розміру засіки можна скористатися орієнтованими даними маси 1 м куб. насіння (табл. 3)

            Для розрахунку розміру площі складування заплановану кількість насіння необхідно розділити на орієнтовану масу даної культури в 1 м куб та висоту насипу.

            На зберігання засипають насіння підготовлене і доведене до посівних кондицій. Під час збереження насипом треба прийняти заходи по

запобіганню випадкового змішування насіння, для цього засіки залишають незаповненими, до верхнього краю на 15-20 см.

Таблиця 3. ОРІЄНТОВАНА МАСА 1 М КУБ НАСІННЯ

                Не можна розміщати в сусідніх засіках насіння яке важко відокремити, таких культур як пшениця і ячмінь, овес і ячмінь, жито і озима пшениця, а також насіння різних сортів, репродукції одної культури. Засіки не повинні торкатися зовнішніх стінок складу (відстань не менше 50 см), щоб уникнути конденсації вологи. Висота насипу чи штабелів установлюється в залежності від культури, вологості, температури та пори року (табл. 4). Для насіннєсховищ, що обладнані активною вентиляцією, висота може перевищувати зазначені межі на 0,5м.

            Надалі, для сучасних насіннєсховищ, висоту насипу основних зернових і зернобобових культур із вологістю на 1,5-2,0% нижче критичної, доцільно установити до 5-6 м, а для бункерних і силосних сховищ – до 12 м.

            Якщо насіння було засипано з підвищеною вологістю, то його піддають активному вентилюванню чи складують тонким шаром при постійному спостереженні. При цьому температура у сховищі повинна бути як найнижчою, близько 5-10 °С.

            Кожну підготовлену партію, що підлягає зберіганню, необхідно зважити, пронумерувати й установити штабельний ярлик чи етикетку.

            Базове і добазове насіння зернових, зернобобових, ряду олійних культур (соняшнику, сої, льону,рицини, гірчиці, ріпаку), насіння трав, овочевих культур будь яких репродукцій необхідно зберігати у мішках. Мішки повинні бути міцні, сухі, чисті та знезаражені.

Таблиця 4. ПРИПУСТИМА ВИСОТА ШТАБЕЛЮ ЧИ НАСИПУ ПРИ ЗБЕРІГАННІ СУХОГО НАСІННЯ

                Кожну партію насіння, упаковану в мішки, укладають окремим штабелем. Мішки укладають на настили чи піддони, що знаходяться вище рівня підлоги не менше чим на 15 см.

            Усе насіння передають завідуючому насіннєсховищем по акту на зберігання.

            Сортове насіння, що призначене для посіву, насіння дефіцитних і перспективних сортів, враховується окремо по кожному сорту, а в межах сорту по категоріях - по книзі складського обліку.

КОНТРОЛЬ І ДОГЛЯД ЗА НАСІННЯМ ПРИ ЗБЕРІГАННІ

            Насіння, що засипане на зберігання, на протязі 2-х діб, підлягає перевірці на посівні якості для чого проводиться повний аналіз. Зразки на перевірку відбирають й оформляють актом.

            Під час зберігання необхідно систематично спостерігати за станом насіння, вимірювати його температуру, відносну вологість, наявність шкідників. Температуру насіння визначають за допомогою спеціальних приладів- термощупів. Температуру на початку зберігання необхідно вимірювати щодня, через 1-2 місяці не менш чим – 2-3 рази у тиждень, а узимку – раз у тиждень, в різних місцях на глибині 20-30 см, у середній частині і внизу біля підлоги (табл. 5).

Таблиця 5.ПЕРІОДИЧНІСТЬ ВИМІРЮВАННЯ ТЕМПЕРАТУРИ НАСИПУ НАСІННЯ, діб

            При виникненні у насіннєсховищі специфічного «комірного» запаху, насіння треба підсушити чи охолодити.

            Насіння з незакінченим періодом післязбирального дозрівання вимагає підвищеного доступу кисню, тому, коли з’являється «комірний» запах насіння потрібно негайно провітрити. Це можна зробити шляхом активного вентилювання, а якщо такої установки немає, то насіння пропускають на віялках. Насіння можна провітрювати, коли відносна вологість повітря не більше 60-70%. Температура зовнішнього повітря повинна бути нижча, ніж температура повітря в приміщенні, тому що можлива конденсація вологи на насінні.

            Зберігання насіння у сухому холодному стані – оптимальне для всіх зон і культур.

            Переохолодження насіння (нижче мінус10-15°С) не припустимо, особливо для насіння з підвищеною вологістю – воно може загинути.

            Навесні не можна допускати швидкого прогрівання насіння. Щоб насіння прогрівалося поступово, насіннєсховище необхідно провітрювати тільки вночі, або в холодні дні.

                Перевірку вологості насіння треба контролювати щомісяця – при температурі насіння 0°С і нижче, два рази на місяць - при температурі вище 0°С, а також після транспортування чи обробці пестицидами. Повторний контроль схожості проводити кожні 4 місяці, крім того, треба визначити якість насіння за 15-20 днів до початку сівби.

            Одночасно визначають зараженість насіння, а також його органолептичні показники. Одночасно визначають і заселеність насіння шкідниками, а також колір насіння і його запах органолептично.

         Зараженість шкідниками насіння визначається залежно від температури насіннєвої маси:

-      вище від 10 °С - один раз на 10 днів;

-      нижче ніж 10 °С - раз на 15 днів;

-      нижче ніж 0 °С - раз на місяць.

            Усі роботи, що проводяться з насінням фіксуються у книзі обліку насіння.

            При зберіганні насіння треба дотримувати всіх зазначених рекомендацій.

       Важливим фактором сучасної інтенсивної технології є високоякісне насіння сільськогосподарських культур, що забезпечує високий потенціал врожайності, має хороші посівні якості, оброблене захисностимулюючими речовинами, внаслідок чого придатне для посіву на кінцеву (без додаткового формування) густоту стояння. Якісний насіннєвий матеріал дає змогу без додаткових енергетичних затрат (добрива, пестициди) забезпечити належний ріст рослин, знизити негативний вплив бур'янів, хвороб, шкідників і на цій основі підвищити врожайність культури і якість одержуваної продукції, поліпшити екологічний стан поля.

            Для посіву за інтенсивними технологіями допускається кондиційне насіння високих репродукцій. Насіння якісно підготовлене, відкаліброване, для більшості культур оброблене інсектицидними та фунгіцидними протруйниками, надзвичайно високої якості. Внаслідок цього стало можливим різко зменшити норми висіву

            Посівні та врожайні якості насіння залежать від умов вирощування. Формувати якість насіння потрібно починати з вирощування на насіннєвих ділянках, у насінницьких сівозмінах.

            Щоб одержати насіння з високими посівними якостями зібране зерно доробляють, тобто очищують від рослинних решток, незрілого насіння, насіння інших культур, бур'янів, комах. Післязбиральну доробку зерна доцільніше здійснювати на потокових лініях типу "Петкус" або механізованих токах, де окремі машини для первинного очищення, сортування, просушування і затарювання об'єднані в одну потокову лінію. Для очищення, просушування, сортування насіння використовують машини ОВП-20А, ЗАВ-20, ЗАВ-40, ОС-4,5А, КЗС-40 та ін. Його очищують від домішок насіння бур'янів, щуплого і битого насіння культури, підбираючи відповідні решета і трієри.

            Важковідокремлювані домішки, близькі за розмірами до насіння основної культури, відокремлюють на очисних машинах, використовуючи аеродинамічні властивості, щільність і особливості поверхні насіння та домішок. При цьому легко відокремлюється насіння бур'янів із великою парусністю і невеликою масою, наприклад, насіння редьки дикої від насіння ячменю, пшениці, люпину на пневматичних сортувальних столах ПСС-2,5. Ріжки з насіння жита можна відокремити за допомогою розчинів відповідної щільності. На гірках, у циліндрах із повстяною поверхнею відокремлюють вівсюг від насіння вівса. На гірках з гвинтоподібною поверхнею (змійках) очищують насіння гороху, вики від битого насіння цих культур та насіння інших культур і бур'янів. Для очищування насіння дрібнонасінних бобових трав, льону від насіння бур'янів із шорсткою поверхнею (кускути, пажитниці п'янкої та ін.), його обробляють залізними ошурками і пропускають на електромагнітних машинах. 

            Насіння кукурудзи, соняшнику, цукрових буряків, рицини та інших культур калібрують, тобто розділяють на окремі фракції за розмірами (довжиною, товщиною, шириною). Каліброване насіння висівають сівалками точного висіву, що забезпечує рівномірний розподіл насіння на площі.

            Обов'язковим агротехнічним прийомом передпосівної підготовки насіння є протруювання (знезаражування) від грибних і бактеріальних захворювань рослин, які знаходяться на поверхні або усередині насінин, бульб тощо, а також підгризаючих грунтових шкідників. Протруювання, проведене завчасно, підвищує схожість на 20-24%. Найбільш поширеним і високоефективним є знезараження насіння за типом інкрустування, тобто протруювання з фіксуванням захисних сполук на насінні вільними речовинами. Інкрустація насіння підвищує врожай озимої пшениці, ячменю, кукурудзи на 0,3-0,6 т/га. Закріплені у плівці на насінні пестициди не розпилюються і не змиваються з нього, перешкоджають проникненню шкідливої мікрофлори в насіння навіть у грунті. Плівкоутворювачі закріплюють пестициди на насінні, не змінюють його форми. При цьому закриваються тріщини та інші пошкодження на насінні, що запобігає зараженню його в грунті. Частіше для інкрустування використовують полівініловий спирт (ПВС), який застосовують у вигляді 5% водного розчину, натрієву сіль карбоксиметилцелюлози (КаКМЦ) – у вигляді 2% водного розчину, з розрахунку 10 л робочого розчину на 1 т насіння. Як плівко-утворювач можна використовувати РКД (4 л РКД, розчинених у 7 л води на 1 т насіння), крохмальний клейстер.

            У практиці вирощування багатьох культур широко застосовують дражування насіння – нашаровування на насінні захисних поживних органічних і мінеральних речовин із метою надання йому зручної для висівання кулястої форми. До дражуючих сумішей додають органо- мінеральні поживні суміші, мікродобрива, бактеріальні препарати, протруювачі й активізуючі ріст речовини. При використанні дражованого насіння необхідно враховувати, що при проростанні воно вимагає більшої кількості вологи для отримання сходів.

            Щоб забезпечити більш ранню сівбу пізніх ярих культур (кукурудзи), використовують гідрофобаацію насіння – покриття насіння плівками з речовин, які розчиняються в грунті за умови достатнього зволоження і лише за температури, сприятливій для проростання насіння даної культури.

            Для знезаражування доцільніше використовувати комплексні препарати, що діють не тільки на хвороби, а й на грунтових шкідників. Найбільш поширені байлетон, фентіурам, панорам, вітавакс, байтан, фундазол та ін. Витрата препаратів -150-300 г на 0,1 т насіння.

            Протруювання проводять за 2-3 тижні до сівби на машинах ПС- 10А, ПС-30, АПК-20 “Супер”, ПНШ-3 “Фермер”, ПШ-5, “Мобітокс- Супер”, КПС-10, КПС-40, АПС-4А та ін. Кожний з препаратів має певний спектр дії, тому їх використовують з урахуванням найбільш поширених у даних умовах хвороб і шкідників.

            Якщо немає можливості зробити інкрустування насіння, у такому випадку знезаражування проводять іншими способами, наприклад, напівсухим або зі зволоженням (5-10 л. робочої водної суспензії на 1 т. насіння) з обов'язковим додаванням клейких речовин (спиртової барди, ОП-07, патоки та ін.) для утримування протруювачів на насінні.

            Напівсухе протруювання плівчастих хлібів (ячмінь, овес, просо) можна проводити розчином формаліну. На 1 т насіння беруть 30 л розчину, який складається з 1 частини 40%-го формаліну і 85 частин води. Обприскане і ретельно перемішане насіння витримують під брезентом упродовж 4 годин, а потім просушують. При мокрому протруюванні на 1 т насіння беруть 100 л розчину (1 частина 40%-го формаліну і 300 частин води).

            Проти летючої сажки пшениці та ячменю застосовують термічне знезараження насіння. Насіння замочують у воді при температурі +28...+32°С протягом 4 годин (за цей період спори проростають), а потім витримують при температурі +52...+53°С протягом 7-8 хв. (спори гинуть). Після цього насіння охолоджують у холодній воді й підсушують. Застосовують також однофазне прогрівання насіння протягом 4-4,5год. при температурі +45...+46°С за допомогою машини КТС-0,5.

            Одним із прийомів підготовки насіння до сівби є повітряно- теплове обігрівання. Насіння витримують під сонячним випромінюванням протягом 3-5 днів або проводять активне вентилювання підігрітим до +30.. .+35°С повітрям.

            Насіння зернобобових культур перед сівбою інокулюють, тобто обробляють нітрагіном, ризоторфіном, азотобактерином препаратами, які містять бульбочкові бактерії або вільноживучі в грунті азотфіксуючі бактерії. Обробку проводять під навісами безпосередньо перед сівбою. Інокуляція насіння фосфоробактерином поліпшує фосфорне живлення рослин. Для боротьби з виляганням посівів насіння обробляють ретардантами. При цьому глибше формується вузол кущіння і підвищується зимостійкість рослин, але знижується польова схожість насіння.

            У бобових трав багаторічного люпину насіння, як правило, є непроникна для води і повітря оболонка (твердокам'яне насіння). Для підвищення схожості таке насіння скарифікують – пошкоджують механічним або хімічним способом насінну оболонку, роблять її проникною для води і повітря.

            В овочівництві, картоплярстві застосовують прийоми попереднього пророщування насіння, обробку стимулюючими речовинами.

            Досліджуються і розробляються ефективні прийоми обробки насіння струмом великої напруги, ультразвуком, рентгенівським і лазерним випромінюванням тощо.

            Сівба за інтенсивної технології повинна виконуватися в оптимальні строки.

            Строки сівби мають значний вплив на формування продуктивної конструкції посіву, перезимівлю озимих культур, фітосанітарний стан та продуктивність культури.

            При виконанні сівби необхідно рівномірно за глибиною та довжиною рядка розмістити насіння в добре розпушений і зволожений дрібно-грудкуватий посівний шар грунту. Оптимальна глибина загортання насіння більшості культур 2-5 см. Її збільшують на 1-2 см за умов дефіциту вологи в посівному шарі ірунту і зменшують у випадках висіву напівкарликових сортів. Після сівби, в умовах дефіциту вологи, за необхідності поле прикочують котками.

            Посівну сільськогосподарську техніку удосконалюють у напрямках модульної побудови сівалок, збільшення ширини захвату, покращення якості висіву, застосування центрального дозування, підвищення універсальності, надійності та продуктивності роботи.

            Основні вимоги до виконання сівби: 1) прямолінійність рядків;

2) однакова ширина міжрядь; 3) рівномірне розміщення насіння на задану глибину і довжину рядка; 4) відсутність просівів і надмірного перекриття на стиках суміжних проходів сівалки; 5) додержання заданої норми висіву.

            Незабаром сільгоспвиробників нашої області чекає посів озимих культур.  Підготовка та проведення сівби озимих культур під врожай 2022 р. вимагає вирішення наступних питань: стан підготовки ґрунту перед сівбою озимих культур у поточному році; реалізація науково-обґрунтованих заходів та особливості вирощування озимої пшениці в екстремальних умовах степової зони; дотримання вимог до якості насіння; підбір рекомендованих сортів озимих культур для регіону.

            В підвищенні врожайності озимих зернових культур, зокрема пшениці озимої, одне з чільних місць займає сорт. З метою раціонального використання сортового складу та щорічного одержання сталих врожаїв рекомендується висівати в господарствах 3–4 сорти, які відрізняються між собою біологічними і господарськими ознаками – зимостійкістю, скоростиглістю, посухо-стійкістю, різною реакцією на попередники, строки сівби, добрива тощо.

            Готуючись до сівби, особливу увагу слід звернути на стан насіннєвого матеріалу – його категорію і якість. На товарних площах слід використовувати сертифіковане насіння не нижче другої репродукції, воно має кращі посівні якості і врожайні властивості. Для сівби бажано відбирати насіння з масою 1000 зерен понад 40 г, рослини вирощені з такого насіння є більш стійкими і витривалими протягом усього вегетаційного періоду, у ньому міститься більше білка, фосфору, вітамінів, нікотинової кислоти, завдяки чому воно інтенсивно проростає, формує потужну кореневу систему. Крім того, крупніше насіння можна висівати глибше у вологий шар ґрунту.

            Основними показниками якості озимих культур є чистота насіння – не нижче 97-99 %  залежно від категорії, схожість – не менше 92 %, або життєздатністю не нижче 95%, вологість – не вище 14 %. При визначенні схожості свіжозібраного насіння слід звертати увагу на післязбиральне дозрівання, яке у озимих культур може тривати до одного місяця. Тому таке насіння бажано прогріти при температурі 35-40°С протягом 7 діб і більше.

            Визначення посівних якостей насіння на території області здійснюють: ДУ «Донецька обласна фітосанітарна лабораторія», та ДП «Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції».

            Сертифікація насіння і садивного матеріалу – комплекс заходів, спрямованих на визначення сортових і посівних якостей насіння та сортових і товарних якостей садивного матеріалу з метою документального підтвердження відповідності вимогам законодавства у сфері насінництва та розсадництва.

            Насіння і садивний матеріал вводиться в обіг після їх сертифікації. Сертифікати на насіння і садивний матеріал можуть бути видані, якщо насіння/або садивний матеріал належить до сорту, занесеного до Реєстру сортів рослин України; насіння за сортовими або посівними якостями відповідає вимогам законодавства у сфері насінництва та розсадництва; садивний матеріал за сортовими або товарними якостями відповідає вимогам законодавства у сфері насінництва та розсадництва (ст. 15 Закону України «Про насіння і садивний матеріал»)

            Відділ контролю в сфері насінництва та розсадництва управління фітосанітарної безпеки Головного управління Держпродспоживслужби в Донецькій області звертає увагу, що згідно з ст. 17 Закону України «Про насіння і садивний матеріал» використання для сівби/посадки насіння та/або садивного матеріалу, що не має відповідного сертифіката, забороняється. 

            Також слід зауважити, що у разі невпевненості у відповідності показників посівних якостей придбаного насіння показникам, зазначеним у сертифікаті, що засвідчує посівні якості насіння суб’єкт господарювання має право ініціювати проведення арбітражного (експертного) визначення посівних якостей насіння згідно Порядку затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.08.2017 за № 615.

Стихійна торгівля продуктами харчування – загроза епідемічному благополуччу населення. Торгівля «з рук» на вулицях, у дворах, скверах та в інших невстановлених місцях заборонена, оскільки ці продукти харчування не відповідають санітарним нормам.

З настанням весняно-літнього періоду та восени в рази зростає кількість місць стихійної торгівлі. Цьому сприяє не лише соціально-економічне становище в країні, а й те, що громадяни не замислюються над тим, в якій мірі можна нашкодити здоров’ю, якщо харчуватися зі стихійних ринків, надаючи перевагу продуктам харчування, які реалізують із землі, не замислюючись про їх якість, ким та в яких умовах вони виготовлені, де зберігались і як вони транспортувались.

Купуючи продукти харчування на вулиці, покупець бере відповідальність на себе та повинен усвідомлювати всі ризики для здоров’я, оскільки якість і свіжість продуктів на стихійних ринках не перевіряють.  

Торгівля продуктами харчування в невстановлених місцях в Україні незаконна і контроль за незаконною торгівлею здійснюється відповідно до статті 160 Кодексу України про адміністративні правопорушення, де передбачено накладення штрафу від одного до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. 

Єдине законне місце для торгівлі харчовими продуктами, крім магазинів – це ринок або торгівельний майданчик. Саме там знаходиться державна лабораторія ветеринарно-санітарної експертизи, яка здійснює обов’язковий державний ветеринарно-санітарний контроль за якістю та безпечністю продукції, що реалізується, і надає продавцю товару експертний висновок установленої форми про те, що даний продукт придатний до вживання. Відповідальна особа ринку не має права надавати місця на торгівлю без висновків лабораторії, а фахівець лабораторії у свою чергу відповідає за якість продукції, що пройшла експертизу. Якщо, наприклад, взяти молоко та молочні продукти, то продавці повинні постійно надавати їх на перевірку. І при цьому власник корови повинен мати ветеринарну довідку про стан здоров’я тварини, від якої отримано молоко і де вказано, чи досліджувалась вона на мастит, лейкоз та бруцельоз – хвороби, які можуть передаватись і людям. Якщо це реалізатор, то в нього має бути санітарна книжка із записами про обов’язкові медичні огляди. Також не можна купувати молоко в пластикових пляшках, які є предметами одноразового використання і не завжди мають відоме походження – іноді пляшки  збирають на смітниках. Такі вимоги до торгівлі даними продуктами пов’язані з їх небезпечністю для здоров’я у випадку неналежного зберігання цього товару, отримання молока від хворої худоби, купування його у нездорового продавця.

Придбані продукти харчування у невстановленому місці,  у випадкової людини, в умовах, що не відповідають нормам їх виготовлення та зберігання, у будь-який момент можуть обернутися великим лихом для покупця та його родини.

Пам’ятайте: стихійна торгівля може бути небезпечною для здоров’я!

Причиною інфекційного харчового отруєння може стати їжа, заражена патогенними бактеріями (вживання прострочених продуктів; недотримання правил гігієни під час вживання їжі тощо).

       Характерні симптоми отруєння: нудота, блювання, загальне нездужання та слабкість, лихоманка, підвищена температура тіла, діарея. Зазвичай, перші ознаки харчового отруєння з’являються через 2 години після вживання несвіжого продукту.

              Перша допомога при отруєнні

       Необхідно видалити зі шлунка їжу, що отруює організм (промити шлунок слабким розчином теплої води та харчової соди). Після цього слід прийняти активоване вугілля (сорбенти). Також потрібно пити багато чистої кип’яченої води, адже під час отруєння відбувається зневоднення організму. Оскільки хворий відчуває загальну слабкість, першу добу слід дотримуватись постільного режиму та вживати тільки рідкі каші.

              Профілактика харчових отруєнь:

• обов’язково мийте руки перед приготуванням чи прийомом їжі;
• ретельно мийте обробні дошки, ножі та посуд, перш ніж починати використовувати їх для приготування страв;
• використовуйте тільки свіжі продукти;
• дотримуйтесь технології приготування страв;
• для вживання овочів, зелені та фруктів у свіжому вигляді, замочуйте їх у розчині соди (1 ст. ложка харчової соди на 1 л води) на 10 хвилин, а потім промивайте під проточною водою. Це допоможе позбутись бактерій;
• не купуйте продукти з пошкодженою упаковкою чи прострочені продукти;
• не кладіть сире та приготоване м’ясо на одну тарілку;
• зберігайте продукти при температурі не вище +5̊С (холодні готові страви – не більше 2 діб; розігріту їжу – не більше 2 годин);
• у теплу пору року відмовтесь від вживання салатів, заправлених сметаною чи майонезом; кондитерських виробів з заварним кремом;
• не вживайте консервацію з роздутих, деформованих банок.  

Ботулізм – це харчове отруєння, що виникає в результаті споживання продуктів з накопиченими в них ботулотоксинами. Для ботулізму характерна сезонність з підйомом захворюваності з травня по серпень. В цей період треба бути особливо пильним, щоб не отруїтися.Причиною ботулізму найчастіше стають продукти домашнього консервування – тушковані м’ясо, риба, рідше – овочі. Потенційно небезпечними можуть бути усі консервовані продукти (м’ясо, риба, гриби, овочі), які перед приготуванням були погано вимиті, неправильно або недостатньо термічно оброблені, а також в’ялені, копчені, консервовані продукти як домашнього приготування так і промислового виробництва (ковбаси, шинки та консерви), де не було дотримано технологічного процесу під час заготівлі, переробки сировини та умов зберігання продукту.Заражені продукти можуть мати достатній термін придатності, не змінений зовнішній вигляд і смак.Значно рідше ботулотоксин може накопичитися при потраплянні збудника в анаеробні умови в рані, при запальних процесах – передаватися через грудне молоко від матері до дитини.Перші симптоми захворювання найчастіше виникають через 12-24 години після вживання зараженої їжі. Водночас, симптоми захворювання можуть виникнути як раніше (уже через 2 години) так і значно пізніше (4 доби і більше). Чим коротший інкубаційний період, тим тяжчий перебіг захворювання.Симптоми ботулізму з’являються поступово, без різких підйомів температури, що не дає змоги відразу встановити серйозність захворювання. У подальшому з’являється порушення зору – одна з найперших ознак ботулізму («сітка або туман» перед очима, двоїння предметів, важкість читання, що пов’язано з паралічем очних м’язів). Одночасно виникають спрага, сухість слизових оболонок, розлади ковтання, може змінитися тембр голосу. Хворі скаржаться на відчуття «грудки» у горлі, біль під час ковтання, подразнення в горлі – усі ці симптоми обумовлені ураженням ковтальних м’язів.Симптоми ураження нервової системи тривають кілька днів і супроводжуються загальнотоксичним синдромом – хворі скаржаться на сильний головний біль, запаморочення, безсоння, загальну слабкість, підвищення температури тіла. У важких випадках у пацієнтів виникає відчуття нестачі повітря, тягар в грудній клітці, дихання стає поверхневим. Розвивається дихальна недостатність через параліч дихальних м’язів, що є основною причиною смерті при ботулізмі. При найменшій підозрі на ботулізм негайно зверніться до лікаря. Госпіталізація обов’язкова незалежно від тяжкості хвороби.З метою профілактики ботулізму потрібно:

• Ретельно мити овочі і фрукти перед початком консервації під проточною чистою водою, очищаючи поверхню щіткою.
• Стерилізувати не менше ніж 10 хвилин посуд та кришки при консервуванні в домашніх умовах.
• Консерви з м’яса, риби, овочів, грибів в домашніх умовах готувати за допомогою автоклава.
• Ковбасу, шинку, солону і копчену рибу, сало та інші продукти, які не піддаються повторній термічній обробці, обов’язково зберігати в умовах холодильника.
• Уникати споживання в’яленої, копченої, солоної та консервованої риби, м’ясних та грибних консервів домашнього виробництва, придбаних у невідомих осіб або в місцях стихійної торгівлі.

Відділ контролю в сфері насінництва та розсадництва ГУ Держпродспоживслужби в Донецькій області звертає увагу суб’єктів господарювання, які планують виробництво насіння та садивного матеріалу в 2021 році, на декілька моментів підготовки до проведення польового оцінювання та його безпосереднього проведення:

1. До початку закладання насіннєвих ділянок, необхідно перевірити наявність сорту, що планується до виробництва в Державному реєстрі сортів рослин, придатних для поширення в Україні (або в Переліку сортів рослин ОЕСР, тих рослин, до схем сертифікації яких приєдналася Україна та які вирощуються з метою експорту).
2. Обов’язковою є наявність комплекту документів, передбачених Порядком проведення сертифікації, видачі та скасування сертифікатів на насіння та/або садивний матеріал.
3. При відведені пріоритетними є площі, що знаходяться на кращих ґрунтах та розміщені по кращих попередниках. Так, для зернових культур це є чорний пар, зайнятий пар, багаторічні трави, вико-вівсяні і горохово-вівсяні суміші на зелений корм, зернобобові, картопля і кукурудза на силос. Важливим для отримання якісного насіння є дотримання на відведених насінницьких ділянках рекомендованих технологій вирощування, своєчасне проведення підживлення, боротьби з бур’янами, хворобами та шкідниками.
4. Не допускається розміщення насінницьких ділянок на площах, де вирощувалась та ж культура у попередньому році або після важко-відокремлюваних культур.
5. В межах просторової ізоляції насінницького посіву повинні бути відсутні інші посіви культури, що підлягає оцінюванню.

            Польове інспектування є процедурою для встановлення ідентичності сорту і визначення сортової чистоти (типовості). Роботи з визначення сортових якостей насіння і садивного матеріалу має право здійснювати аудитор із сертифікації (агроном-інспектор). Згідно з ст.12³ ЗУ «Про насіння і садивний матеріал» аудитор із сертифікації (агроном-інспектор) може провадити свою діяльність як незалежний експерт або як посадова особа центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну аграрну політику, чи державного підприємства, установи, організації, що входить до сфери його управління. Вимогою до незалежних експертів є вибіркове оцінювання таких робіт аудитором із сертифікації (агрономом-інспектором), який є посадовою особою органу із сертифікації.
Незалежним експертом є особа, яка отримала Свідоцтво аудитора із сертифікації і включена до Реєстру аудиторів із сертифікації (агрономів-інспекторів. У свідоцтві зазначається вид робіт, які аудитор із сертифікації має право здійснювати.
            Суб’єктам насінництва та розсадництва, у яких польове оцінювання посівів або насадження здійснюватимуть незалежні експерти, слід мати на увазі, що вони надають послуги з визначення сортових якостей насіння і садивного матеріалу (польове оцінювання), крім категорій добазового і базового насіння та категорій вихідного і базового садивного матеріалу.Роботи з визначення сортових якостей насіння і садивного матеріалу мають право здійснювати  установа
- Державне підприємство «Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції».  Аудитори із сертифікації цієї установи мають право на проведення польового оцінювання насінницьких посівів для отримання добазового, базового та сертифікованого насіння;
- Товариство з обмеженою відповідальністю «Агросерт». Аудитори із сертифікації цієї установи мають право на проведення польового оцінювання насінницьких посівів для отримання сертифікованого насіння.         Процедура проведення сертифікації та видачі сертифікатів, що засвідчують сортові і посівні якості насіння або сортові і товарні якості садивного матеріалу передбачає;- подання заявки на проведення сертифікації;- розгляд заявки та прийняття рішення;- укладення договору про надання послуг із проведення сертифікації у сфері насінництва та розсадництва;- проведення польового оцінювання;- проведення ділянкового (ґрунтового) та лабораторного сортового контролю;- відбір проб для проведення випробування;- проведення випробування;- аналіз одержаних результатів і прийняття рішення щодо видачі відповідного сертифіката;- видача сертифіката.            Польове оцінювання (інспектування) насіннєвих посівів сільськогосподарських культур включає в себе ряд заходів призначених для визначення сортової чистоти (типовості), вмісту видової та сортової домішки, засміченості бур’янами, ураженості хворобами, ушкодженості (заселеності) шкідниками з метою встановлення придатності для використання урожаю на насінницькі цілі.            Польовому інспектуванню підлягають насінницькі посіви сортів, гібридів та їх батьківських форм, занесених до Державного реєстру сортів рослин, призначених для поширення в Україні.Для оцінювання рослин на ділянках використовують офіційний опис сорту, а також результати ґрунтового контролю насіння, яким засіяно даний посів (якщо такі дані існують).            Залежно від результатів польового інспектування посіву (після обрахунку показників) складають такі документи:- акт польового інспектування – якщо посів за всіма показниками визнано придатним на насінницькі цілі;- акт бракування посіву – якщо такий посів визнано непридатним (за будь якої причини) для використання урожаю з нього на насінницькі цілі і підлягає вибракуванню.            Посів вибраковують з числа насінницьких, якщо за проведення інспектування встановлено:-грубі порушення ведення насінницької документації та факти фальсифікації;-недотримання вимог щодо розміщення (попередник, просторова ізоляція, розмежування);-неможливість ідентифікації сорту;-наявність карантинних об’єктів;-невідповідність сортової чистоти (типовості) та інших показників, що визначаються у процесі польового інспектування, зазначеним вимогам;-наднормативну ураженість рослин інфекційними хворобами;-сильну пошкодженість (заселеність) шкідниками;-високу засміченість важковідокремлюваними бур’янами та культурними рослинами.

Дружківське міське управління Головного управління Держпродспоживслужби в Донецькій області попереджає про те, що у зв’язку з виявленням випадку грипу птиці у селі Кандибине Новоодеського району Миколаївської області в особистому селянському господарстві існує серйозна загроза щодо занесення і розповсюдження на території України однієї з небагатьох найнебезпечніших інфекцій – грипу птиці. Вплив на птахівництво призводить до суттєвих економічних збитків (знищення поголів’я птиці, накладення карантинних та інших обмежувальних заходів, заборона торгівлі, додаткові ветеринарно-санітарні заходи).

До відома

Особливе місце грип займає як трансвидовий патоген, який здатний спричинити виникнення нового пандемічного варіанту вірусу та пандемію «пташиного грипу» у людей з тяжкими наслідками.

Останнім часом епізоотична ситуація щодо цього захворювання суттєво погіршилася. Пташиний грип як вірусна інфекція виникає природним чином серед диких, перш за все, водоплавних птахів. Сприйнятливі кури і качки будь-якого віку, а також 15 інших видів птахів, у тому числі індики, страуси, цесарки, перепели, буревісники, фазани, горобці, лебеді, чайки . У дорослих індичок, перепелів і цесарок хвороба може протікати з ознаками ураження респіраторної системи і шлунково-кишкового тракту. Дорослі качки та інша водоплавна птиця можуть бути латентними носіями збудника грипу, при цьому в них відсутні виражені клінічні прояви. Молодняк водоплавної птиці хворіє на грип тяжко з відходом до 80%.

Міграція перелітних водоплавних птахів – один з основних шляхів глобального поширення високопатогенного пташиного грипу. Оскільки основним резервуаром грипу служать перелітні птахи, то спалахи грипу в птахівничих господарствах зазвичай відбуваються під час сезонних міграцій пернатих – навесні і восени.

Основним шляхом передачі збудника є повітряно- крапельний. Хворі, а також перехворілі птахи виділяють вірус із витіканнями з носової і ротової порожнин, фекаліями, яйцем та при кашлі і чханні.

Зараження відбувається при прямому контакті у забруднених виділеннями хворої птиці приміщеннях, через підстилку, гнізда, вигули, при контакті із контамінованими предметами догляду, а також трупами, тушками забитої птиці, незнешкодженими відходами забою, яйцями, пухом та пір’ям хворої птиці. Можливе зараження через повітря.

Клінічні ознаки

Захворюваність птиці на грип у господарстві може охоплювати від 80 до 100 % поголів’я і мати різний перебіг.

Так, інкубаційний період триває від 20 годин до кількох діб, далі температура підвищується до 43–44°С, птиця стає пригніченою, яєчна продуктивність різко падає, спостерігаються порушення у роботі органів травлення та дихання, гребінь та сережки набувають синюшного забарвлення і вже протягом перших двох днів до 80–100% птиці гине.

Для встановлення діагнозу до лабораторії можна направляти шматочки органів і слизові оболонки носу та носові витікання від підозрілих у захворюванні птахів.

Гостра форма грипу супроводжується з переважним ураженням органів травлення, дихання, репродукції, а також нервової системи. У хворої птиці проявляються різні поєднання наступних симптомів: пригнічення, сонливості, зниження апетиту, кашлю, хрипів, чхання, рясної сльозотечі, діареї, тремору, порушення координації рухів, ціанозу непокритих пір'ям ділянок шкіри (особливо гребінця і сережок), набряку голови, скуйовдженого пір'яного покриву, зниження несучості і якості шкаралупи яєць. Смерть наступає протягом 1–2 діб після появи перших симптомів.

Специфічного лікування при захворюванні птиці на грип не розроблено.

Вся птиця у вогнищі інфекції, а також у загрозливій зоні підлягає знищенню.

Власникам птиці, з метою запобігання заносу вірусу хвороби, необхідно дотримуватись наступних заходів профілактики:

• купівлю птиці здійснювати в місцях санкціонованої торгівлі тільки при наявності ветеринарних супровідних документів;
• інформувати державну ветеринарну службу про наявність птиці і надавати доступ для проведення клінічного огляду та необхідних профілактичних щеплень та обробок;
• утримувати різні види птиці окремо;
• виключити можливість контакту домашньої птиці з дикою, в тому числі синантропною (голуб, горобець, сорока, ворона тощо);
• не допускати сторонніх осіб в місця утримання птиці;
• проводити ретельне очищення та дезінфекцію всіх приміщень і території, послід та підстилку спалювати або обеззаражувати біотермічним методом;
• дотримуватись правил особистої гігієни при догляді за птицею.

Бережіть себе та своє господарство!