Інформаційні матеріали

ВСЕСВІТНІЙ ДЕНЬ БОРОТЬБИ ЗА ЛІКВІДАЦІЮ ДИТЯЧОЇ ПРАЦІ

12 червня під егідою ООН починаючи з 2002 року відзначається Всесвітній день боротьби за ліквідацію дитячої праці (World Day Against Child Labour), встановлений Міжнародною організацією праці, що бореться з проявами експлуатації дітей на різних рівнях. Ідея ввести в календар цей День виникла після конференції з боротьби з найгіршими формами дитячої праці та міжнародної конференції з питань дитячої праці, що пройшли в Амстердамі та Осло в 1997р. Зазначені заходи привернули увагу громадськості до необхідності сумісних глобальних зусиль для ліквідації дитячої праці. МОП – одна із найстаріших міжнародних міжурядових організацій, що була заснована ще у 1919р. згідно із Версальським мирним договором. Того ж року МОП прийняла першу свою Конвенцію про мінімальний вік приймання дітей на роботу в промисловості. Далі були схожі Конвенції: про мінімальний вік допуску дітей на роботу в морі; про мінімальний вік допуску дітей до роботи в сільському господарстві; про мінімальний вік допуску дітей до роботи на непромислових роботах. Зазначені документи були прийняті задовго до Декларації прав дитини та Конвенції ООН про права дитини. Закликаючи світ до здійснення ефективних заходів щодо викорінення примусової, шкідливої та небезпечної праці, а також експлуатації дітей, 17.06.1999р. МОП ухвалила Конвенцію № 182 «Про заборону та негайні заходи щодо ліквідації найгірших форм дитячої праці». Всі перелічені документи були ратифіковані Україною. Відповідно до зазначених документів неповнолітніх забороняється залучати до найгірших форм дитячої праці, а саме: 1) усіх форм рабства або практики, подібної до рабства, як наприклад, продаж дітей, боргова залежність, а також примусова чи обов’язкова праця, включаючи примусове чи обов’язкове вербування дітей для використання їх у збройних конфліктах; 2) використання, вербування або пропонування дітей для заняття проституцією, виробництва порнографічної продукції чи для порнографічних вистав;           3) використання, вербування або пропонування дітей для незаконної діяльності; 4) роботи, яка за своїм характером чи умовами, в яких вона виконується, може завдати шкоди фізичному або психічному здоров’ю дитини.

Однак за останніми даними МОП в усьому світі понад 215 млн. дітей віком від 5 до 14 років працюють, причому 115 млн. з них працюють у небезпечних умовах. Половина дітей працює повний робочий день, щодня, протягом усього року. Приблизно 50-60 млн. з працюючих неповнолітніх – це діти віком від 5 до 11 років, які працюють у шкідливих умовах для їх віку і уразливості. Багато з них фактично не мають часу гратись, ходити в школу, часто – не отримують належного харчування і догляду.

Перше дослідження МОП стану справ щодо дитячої праці в Україні, проведене у 1999 році Державним комітетом статистики України, виявило 350 тисяч працюючих дітей. Діти були залучені, переважно, до праці в сільському господарстві (46%), торгівлі (26%) та сфері послуг (19%). Середній вік, з якого діти починали працювати, становив 12 років. Найсерйозніше занепокоєння, на думку Державного комітету статистики, викликала велика тривалість робочого дня дітей. Робочий час майже 6% працюючих дітей у віці 13-14 років був довший, ніж у дорослих (41 година на тиждень), а 2% хлопців і дівчат у віці 15-17 працювали понад 56 годин на тиждень. Відповідно до результатів дослідження за методом швидкого оцінювання МОП-ІПЕК найгірші форми дитячої праці в Україні поширені у сільському господарстві, вуличній торгівлі, на неофіційних вугільних копальнях, в індустрії розваг (робота в барах та нічних клубах) та в інших нелегальних видах діяльності. Головними причинами, що змушують батьків і дітей шукати шляхи збільшення доходів родини за рахунок дитячої праці, є безробіття, низький рівень заробітної плати та бідність. Якісне дослідження МОП-ІПЕК засвідчило, що батьки позитивно ставляться до дитячої праці, розглядаючи раннє працевлаштування як корисний досвід для соціального та особистісного розвитку дитини.

У нашій країні відповідно до ст. 188 Кодексу Законів про працю України:

  • не допускається прийняття на роботу осіб молодше шістнадцяти років;
  • за згодою одного з батьків або особи, що їх замінює, можуть, як виняток, прийматись на роботу особи, які досягли п’ятнадцяти років.
  • для підготовки молоді до продуктивної праці допускається прийняття на роботу учнів загальноосвітніх шкіл, професійно-технічних і середніх спеціальних навчальних закладів для виконання легкої роботи, що не завдає шкоди здоров’ю і не порушує процесу навчання, у вільний від навчання час по досягненню ними чотирнадцятирічного віку за згодою одного з батьків або особи, що їх замінює.

У КЗ п ПУ також прописані прав неповнолітніх:

  • забороняється використання праці дітей на важких роботах, роботах зі шкідливими або небезпечними умовами праці, а також залучення до нічних, надурочних робіт і робіт у вихідні дні (ст.ст. 190, 192);  
  • тривалість робочого часу для працівників віком від 16 до 18 років складає 36 годин на тиждень, для осіб віком від 15 до 16 років (учнів віком від 14 до 15 років, які працюють в період канікул) – 24 години на тиждень (ст. 51);
  • заробітна плата працівникам молодше вісімнадцяти років при скороченій тривалості щоденної роботи виплачується в такому ж розмірі, як працівникам відповідних категорій при повній тривалості щоденної роботи (ст. 194);
  • щорічні відпустки надаються за заявою неповнолітніх у зручний для них час. Щорічні відпустки працівникам віком до вісімнадцяти років повної тривалості у перший рік роботи надаються за їх заявою до настання шестимісячного терміну безперервної роботи на даному підприємстві, в установі, організації. (ст. 195);
  • звільнення працівників молодше вісімнадцяти років з ініціативи власника або уповноваженого ним органу допускається тільки за згодою служби у справах дітей (ст. 198);
  • батьки, усиновителі і піклувальники неповнолітнього, а також державні органи та службові особи, на яких покладено нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю, мають право вимагати розірвання трудового договору з неповнолітнім, у тому числі й строкового, коли продовження його чинності загрожує здоров'ю неповнолітнього або порушує його законні інтереси (ст. 199).

Потрібно враховувати і те, що не всі види праці шкідливі для дітей. З раннього віку багато дітей допомагають по господарству, виконують окремі доручення дорослих або працюють разом з батьками на власній фермі (ділянці) чи в родинному бізнесі. Підростаючи, вони перебирають на себе певні легкі види праці і навчаються якійсь професії в традиційних галузях господарства. Таким чином, вони засвоюють корисні трудові навички та ставлення до праці, що знадобиться їм як майбутнім працівникам та повноцінним членам суспільства. Легка праця за умови постійного і ретельного моніторингу може стати важливою складовою процесу соціалізації та розвитку дитини, що навчить їх брати на себе відповідальність і відчувати гордість за власні досягнення. Звичайно, така робота повністю не позбавлена ризику, проте не її мають на увазі, коли йдеться про дитячу працю.

 

Шановні батьки!

При прийнятті рішення щодо працевлаштування дитини обов’язково враховуйте її вихідні індивідуальні фізичні та психологічні можливості. Пам’ятайте, що зростаючий організм більш чутливий до несприятливих чинників оточуючого середовища, що можуть згодом призвести як до перевтоми, зниження рівня успішності, так і до частих захворювань, розвитку хронічних патологій, а неокріпла дитяча психіка – сприятлива до всього нового, як доброго, так і поганого.

З питань захисту своїх прав та інтересів Ви можете звернутись до служби у справах дітей Дружківської міської ради, яка розташована за адресою: м. Дружківка, вул. Соборна, 16, каб. 115, 117, 118, 119;  тел. 4-21-88, 5-41-50.


Оперативні дані моніторингу споживчих цін на соціально значущі товари у Дружківській міській територіальній громаді

Назва товару

Один.

виміру

Середні споживчі ціни

станом на 07.06.2020,

 грн.

Середні споживчі ціни

станом на 07.06.2021, грн.

 

мінімальна

максимальна

мінімальна

максимальна

батон

500 г

 

 

19,86

26,90

хліб житній, житньо-пшеничний

кг

16,14

41,42

38,27

44,73

макаронні вироби з м’яких сортів пшениці

кг

11,99

118,71

19,39

135,29

борошно пшеничне

кг

8,99

20,00

13,25

19,25

крупи гречані

кг

28,49

108,72

39,99

108,72

пшоно

кг

21,92

26,84

23,68

28,15

яловичина

кг

110,00

175,00

89,98

194,00

свинина

кг

53,49

155,00

65,29

159,00

птиця (тушки курячі)

кг

45,50

65,00

72,99

71,62

ковбаси варені 1 /г

кг

54,99

212,50

73,35

218,62

молоко жирністю до 2,6% включно

л

16,49

33,11

18,39

37,66

сметана жирністю до 15% включно

кг

54,57

82,88

58,48

91,40

яйця курячі

дес

14,90

28,00

18,00

26,32

масло вершкове жирністю 72-82,5% включно

кг

149,50

319,96

182,45

359,96

олія соняшникова

л

25,64

44,72

51,75

85,56

цукор-пісок

кг

12,59

20,00

24,99

34,69

капуста білокачанна

кг

4,99

6,80

14,45

18,79

картопля

кг

10,89

25,29

8,99

34,26

морква

кг

15,95

20,00

9,49

16,21

цибуля ріпчаста

кг

6,49

7,50

9,39

15,99

буряк

кг

7,49

37,98

14,49

17,26

 Стихійна торгівля – потенційна небезпека для споживачів

            Шановні мешканці громади, нагадуємо вам, що придбання товарів «з рук» у невстановлених для цього місцях може спричинити проблеми зі здоров’ям оскільки продукти харчування не відповідають санітарним нормам, приватні особи, які реалізують продукцію, не проходять медичних обстежень, і можуть бути носіями небезпечних інфекційних захворювань, таких як туберкульоз, дизентерія та інші.  При відсутності документів неможливо встановити виробника продукції, умови зберігання і транспортування продукції, термін її придатності до споживання.

           Законним місцем для торгівлі харчовими продуктами, крім магазинів – є ринок. Саме там знаходиться державна лабораторія ветеринарно-санітарної експертизи, яка здійснює обов’язковий державний ветеринарно-санітарний контроль за якістю та безпечністю продукції, що реалізується, і надає продавцю товару експертний висновок установленої форми про те, що даний продукт придатний до вживання.

           Попереджаємо, що стихійна торгівля відноситься до адміністративних правопорушень передбачених ст. 160 Кодексу України про адміністративні правопорушення – «торгівля з рук у невстановлених місцях» і ст. 164 цього ж Кодексу – «порушення правил підприємницької діяльності». Торгівлі з рук на вулицях, площах, у дворах, під’їздах, скверах та в інших невстановлених місцях загрожує накладенням штрафу від одного до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією предметів торгівлі або без такої. Торгівля з рук у невстановлених місцях промисловими товарами тягне за собою накладання штрафу від шести до п’ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.  

         Також нагадуємо, що відповідно до статті 443 Кодексу України про адміністративні правопорушення – «порушення правил щодо карантину людей» порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України 

"Про захист населення від інфекційних хвороб", іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами, - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від двох до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

До уваги аграріїв та пасічників!

Виконавчим комітетом Дружківської міської ради розпочато роботу щодо реєстрації пасік згідно з наказом Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 19.02.2021 № 338 (далі – Наказ).

Пасіка підлягає реєстрації в органах місцевого самоврядування за місцем проживання фізичної особи, або за місцезнаходженням юридичної особи, яка займається бджільництвом.

Реєстрація пасіки здійснюється після видачі територіальним органом Держпродспоживслужби ветеринарно-санітарного паспорта пасіки та проводиться за Заявою про реєстрацію пасіки її власника або уповноваженої ним особи в день звернення. До заяви додається засвідчена заявником копія паспорта пасіки.

У разі надходження інформації про заплановане застосування засобів захисту рослин на адміністративній території, органи місцевого самоврядування повідомляють про це власників пасік та/або уповноважених ними осіб, зареєстрованих і таких, що прибули на кочівлю на їх територію, у встановленому законодавством порядку.

У разі перевезення (кочівлі) пасіки на адміністративну територію іншого органу місцевого самоврядування власник пасіки або уповноважена ним особа має інформувати про це відповідні органи самоврядування.

Інформація має бути надана до виконавчого комітету Дружківської міської ради засобами електронного зв'язку (Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.) або в письмовій формі (м.Дружківка, вул.Соборна,16) не пізніше ніж за два календарних дні до перевезення (кочівлі) пасіки на їх територію.

Власник пасіки або уповноважена ним особа повідомляє про:

  • місце запланованого розташування пасіки (адреса або кадастровий номер земельної ділянки);
  • час запланованого прибуття та виїзду (дата початку і закінчення перевезення (кочівлі) пасіки);
  • кількість бджолиних сімей під час перевезення (кочівлі) пасіки;
  • контактну інформацію власника пасіки або уповноваженої ним особи (номер телефону, адресу електронної пошти).

Також, вищезазначеним Наказом затверджено Інструкцію з профілактики та встановлення факту отруєння бджіл засобами захисту рослин, яка визначає основні причини отруєння бджіл, заходи щодо їх профілактики отруєння, установлення факту отруєння та допомоги постраждалим від отруєння бджолиним сім’ям, а також механізми визначення шкоди, заподіяної власникам пасік від отруєння бджіл.

Реєстрація пасік відбувається у каб.213 (відділ економічного розвитку), телефон: (06267)44398.

18 травня – День пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу

 81A40E28-E4F4-45B3-BE7F-CA2B4B1998F0-816x385.jpeg5df3d894aa3ea406289049_730x410.jpg18 травня 1944 року розпочалася операція з депортації кримських татар. У цей день вшановують пам'ять жертв цього злочину (під час головної хвилі депортації 18-20 травня було виселено 180 014 осіб), а також відзначають його як День боротьби за права кримськотатарського народу.

Український інститут національної пам'яті підготував матеріали та архівні фото, присвячені цій темі. Кримські татари в місцях спецпоселень після депортації в 1944 році. Архівні фото http://www.memory.gov.ua/news/krimski-tatari-v-mistsyakh-spetsposelen-pislya-deportatsii-v-1944-rotsi.

11 травня 1944 року було прийнято цілком таємну постанову Державного комітету оборони № 5859сс «Про кримських татар». У ній наводилися претензії до кримськотатарського населення – начебто масове зрадництво та масовий колабораціонізм, які стали обґрунтуванням депортації. Насправді жодних доказів «масового дезертирства» кримських татар не існує, а абсолютна більшість колабораціоністів загинула в боях чи була засуджена в індивідуальному порядку.

Депортація кримськотатарського населення розпочалася о 3-й годині ранку 18 травня 1944 року і завершилася в основному 20 травня. До операції було залучено 32 тис. співробітників НКВС. Депортованим давалося на збори від кількох хвилин до півгодини, дозволялося брати з собою особисті речі, посуд, побутовий інвентар та провізію в розрахунку до 500 кг на родину. У реальності ж вдавалося зібрати в середньому 20-30 кг речей та продуктів, абсолютна більшість майна залишалася і була конфіскована державою. Зафіксовано численні випадки мародерства. Протягом 2 днів кримських татар звозили машинами до залізничних станцій Бахчисарая, Джанкоя та Сімферополя, звідки ешелонами відправляли на схід.

Під час головної хвилі депортації (18-20 травня) виселено 180 014 осіб, для перевезення яких було використано 67 ешелонів. Крім того, 6 тис. мобілізованих військкоматами протягом квітня-травня кримськотатарських юнаків окремо відправлено на наряди Головного управління формування резервів до Гурьєва (Атирау, Казахстан), Куйбишева та Рибінська, а ще 5 тис. кримських татар заслано на роботи до таборів тресту «Московуголь». Разом вигнано з Криму за перші два дні 191 044 осіб. Окремо 5989 чоловік, звинувачених у співпраці з німцями, та іншого «антирадянського елементу» заарештовано під час депортації. Вони потрапили до ГУЛАГу і в подальшому не враховувалися в загальних зведеннях про вигнанців.

Під час червневих депортацій болгар, вірмен, греків та «іноземних підданих» було додатково було виселено 3141 кримського татарина, яким пощастило врятуватися в травні. Таким чином, загальна кількість вигнаного з Криму корінного народу склала: 183 тис. осіб - на загальне спецпоселення, 6 тис. - у табори управління резервів, 6 тис. - до ГУЛАГу, 5 тис. спецконтингенту для Московського вугільного тресту, а разом 200 тисяч осіб. Серед дорослих спецпоселенців знаходилося також росіяни, українці, цигани, караїми та представники інших національностей (2882 особи), яких було виселено через приналежність до змішаних шлюбів.

Відразу після перемоги над нацизмом розпочалася тотальна демобілізація кримських татар з лав радянської армії. Протягом 1945-1946 рр. в трудові табори Сибіру та Уралу було направлено 8995 військовослужбовців, яким лише через кілька років дозволили возз’єднатися із родинами на засланні. Така сама доля спіткала і відзначених воїнів – навіть двічі Герою Радянського Союзу Амет-Хану Султану не дозволили повернутися до Криму. В усіх спецпоселенців-військових вилучалися військові квитки, їм заборонялося носити зброю. При цьому старші офіцери залишалися на службі, тоді як старші офіцери-політпрацівники та співробітники карних органів відправлялися на спецпоселення.

Постановою радянського уряду від 8 січня 1945 р. «Про правовий статус спецпоселенців» відзначалося, що спецпоселенці користуються всіма правами громадян СРСР, але при цьому вони не мали права самовільно залишати райони спецпоселення, визначені для них, голови родин повинні були щомісяця реєструватися у міліції, а про всі зміни у сім’ях слід було доповідати міліції у триденний термін.

Депортація мала катастрофічні наслідки для кримських татар в місцях заслання. Протягом року до завершення війни від голоду, хвороб та виснаження загинуло понад 30 тис. кримських татар. Не меншої шкоди зазнало господарство Криму, позбавлене досвідчених працівників.

Після депортації радянський режим вдався до нівелювання історичної пам’яті про кримську державність та кримських татар. 25 червня 1946 року Крим був позбавлений статусу автономії та перетворений на звичайну область РРФСР, а протягом наступних двох років понад 80% оригінальної кримської топоніміки було замінено на стандартні радянські назви.

З часу проголошення незалежності Україна взяла на себе повну відповідальність за долю всіх своїх громадян включно з тими, що повертаються на її територію з місць депортації. 20 березня 2014 р. Верховна Рада України прийняла постанову № 1140-18 «Про… гарантії прав кримськотатарського народу у складі Української Держави», якою визнала кримських татар корінним народом України та гарантувала їхнє право на самовизначення в складі України, а також 17 квітня 2014 року Закон України «Про відновлення прав осіб, депортованих за національною ознакою».

У 2016 році Верховною Радою України перейменовано 75 одиниць адміністративно-територіального устрою АР Крим та м. Севастополь, назви яких містили символіку комуністичного тоталітарного режиму. За рекомендацією Українського інституту національної пам’яті переважній більшості перейменованих населених пунктів повернуто історичні кримськотатарські назви, що стало практичною реалізацією передбаченого статтею 3 Закону України «Про відновлення прав осіб, депортованих за національною ознакою» забезпечення державою права депортованих осіб на повернення історичних назв населених пунктів, що були перейменовані за часів СРСР у зв’язку із здійсненням депортації.

За інформацією

Український інститут національної пам'яті

Інформаційні матеріали до річниці аварії на Чорнобильській АЕС

26 квітня 1986 року – день найбільшої в історії людства техногенної катастрофи. Під час експерименту на 4-му реакторі Чорнобильської атомної електростанції сталися два вибухи. В атмосферу Землі вирвалась хмара радіоактивного пилу. Вітер поніс на північний захід небезпечні радіоактивні ізотопи, які осідали на землю, проникали у воду. За числом потерпілих від аварії Україна займає перше місце серед колишніх республік Радянського Союзу. На долю Білорусі припало близько 60% шкідливих викидів. Від радіаційного забруднення сильно постраждала також і Росія. Потужний циклон проніс радіоактивні речовини територіями Литви, Латвії, Польщі, Швеції, Норвегії, Австрії, Фінляндії, Великої Британії, а пізніше – Німеччини, Нідерландів, Бельгії.

Понад 30 років минуло з моменту аварії на Чорнобильській АЕС, але її наслідки залишаються предметом обговорення світової наукової спільноти. За визначенням UNSCEAR і ВООЗ, Чорнобильська катастрофа віднесена до аварій ядерних об’єктів найвищого рівня. Історики ж наголошують на політичній відповідальності комуністичного режиму, який заради ідеологічних інтересів поставив під загрозу життя і здоров’я мільйонів громадян. Через недосконалість конструкції, порушення технології будівництва, використання неякісних будівельних матеріалів, численні міні-катастрофи подібна техногенна катастрофа в СРСР не могла не статися. Злочинні дії влади щодо приховування інформації з одного боку поглибили непоправні негативні наслідки аварії, а з іншого – спричинили активізацію національно-демократичного руху, що в кінцевому підсумку привело до розпаду СРСР. Приховування інформації владою спричинили активізацію екологічного і національно-демократичного руху.

Історична довідка

Що сталося проти ночі 26 квітня 1986 року?

25 квітня 1986 року на Чорнобильській АЕС мали експериментально зупинити четвертий енергоблок, щоб вивчити можливості використання інерції турбогенератора в разі втрати електроживлення. Попри те, що технічні обставини не відповідали плану випробування,  його  не скасували.

Експеримент почався 26 квітня о 01:23. Ситуація вийшла з-під контролю. О 01:25 з інтервалом у кілька секунд прогриміли два вибухи. Реактор повністю зруйнувався. Спалахнуло понад 30 вогнищ пожежі. Основні погасили через годину, а повністю ліквідували загоряння до 5-ї ранку 26 квітня. Проте пізніше виникла інтенсивна пожежа у центральному залі 4-го блоку, з якою боролися з використанням вертолітної техніки аж до 10 травня.

На момент аварії в приміщенні 4-го енергоблоку перебували 17 працівників. Під завалами загинув старший оператор реакторного цеху Валерій Ходемчук. Удень 26 квітня від опромінення помер наладник Володимир Шашенок. 11 працівників одержали дози опромінення. Від променевої хвороби всі вони померли до 20 травня 1986-го в москвовській лікарні № 6. Ще 14 осіб із персоналу станції одержали дози, що спричинили променеву хворобу 3-го та 4-го ступенів.

Наступного дня після аварії урядова комісія ухвалила рішення про негайну зупинку 1-го і 2-го енергоблоків та евакуацію населення Прип’яті (так званої 10-кілометрової зони).

У повідомленні КГБ вказується, що станом на 8:00 годину 28 квітня рівень радіації на 3-му і 4-му енергоблоках становив 1000–2600 мікрорентген на секунду, а на окремих ділянках міста – 30–160. У цьому місці на документі Володимир Щербицький зробив свою, тепер вже відому, примітку – “Що це позначає?”. Це промовисто свідчить про те, що навіть найвищі посадові особи до кінця не усвідомлювали небезпеки.

На ліквідаційні роботи відразу кинули військовослужбовців. Першими на місце катастрофи прибули кілька десятків солдат і офіцерів полку Цивільної оборони Київського військового округу із приладами радіаційної розвідки й армійським комплектом дезактивації техніки, мобільний загін хімічних військ та окрема рота радіаційної та хімічної розвідки. Загалом у ліквідаційних роботах брали участь військові хімічних, авіаційних, інженерних, прикордонних родів, медичні частини Міністерства оборони СРСР, Цивільної оборони (ЦО) та МВС СРСР. Влітку залучили військових запасу та вільнонайманих. За неповними даними, участь у ліквідації наслідків брали 600 тисяч осіб. Через опромінення багато з них захворіли.

Пожежні прибували “з голими руками”, без жодних засобів захисту, приміром спеціальних ізолюючих протигазів, через що радіоактивні речовини потрапили в дихальні шляхи. Саме вони зупинили ще одну потенційну катастрофу – водневий вибух. Сумарна активність радіоізотопів, викинутих у повітря після аварії в Чорнобилі, була в 30–40 разів більшою, ніж у Хіросімі. Опромінилися майже 8,5 мільйони людей.

Коли почалася евакуація?

Перше офіційне місцеве повідомлення про аварію на Чорнобильській АЕС зʼявилося лише через 36 годин – опівдні 27 квітня на припʼятському радіо оголосили про “тимчасову евакуацію” мешканців Припʼяті – найближчого до ЧАЕС міста з населенням близько                         50 тисяч.

Місто розділили на 5 секторів. У кожному призначили відповідальних. Працівники штабу обійшли квартири. Рекомендували зачиняти вікна, балкони, вимкнути електроприлади, перекрити воду та газ і взяти з собою особисті речі, цінності, документи та продукти харчування на перший час. Інші речі, наприклад, посуд і дитячі іграшки, а також свійських тварин вивозити не дозволили. Зі спогадів Людмили Харитонової: “Трагічним було прощання з домашніми тваринами: котами, собаками. Кицьки, витягнувши хвости, заглядали в очі людям, нявчали, собаки вили, прориваючись до автобусів. Але брати тварин категорично заборонялося. В них була дуже радіоактивна шерсть”.

Аби зменшити кількість багажу та не викликати ажіотаж, людям сказали, що за три дні вони зможуть повернутися додому. О 13:50 жителі зібралися біля під'їздів будинків, а від 14-ї почали прибувати автобуси. О 16:30 евакуацію населення з міста закінчили. Вивезли 44,5 тис осіб. У Прип’яті залишилося 5 тис, які були залучені до невідкладних робіт.

Увечері 1 травня вітер з Чорнобиля повернув на Київ. У місті почав стрімко підвищуватися радіаційний фон. Тим не менше, парад відбувся. 2 травня радянське керівництво ухвалило рішення про евакуацію населення з 30-кілометрової зони навколо Чорнобильської атомної станції – на 6-й день після аварії.

До 6 травня евакуювали понад 115 тисяч людей із 30-кілометрової зони навколо ЧАЕС. Від радіації ця територія постраждала найбільше. Пізніше її назвали Чорнобильською зоною відчуження, до якої увійшли північ Поліського та Іванківського району Київської області (там розташована електростанція, міста Чорнобиль і Припʼять), а також частина Житомирської області аж до кордону з Білоруссю. Сотні невеликих селищ, що опинилися в епіцентрі забруднення, зрівняли з землею бульдозерами.

Більшість людей виселяли до сусідніх районів Київської області. Для працівників ЧАЕС та їхніх сімей наприкінці 1986 року почали будувати наймолодше місто України – Славутич. Спорудження завершили в рекордно короткі терміни – перші мешканці оселилися в 1987–1988 роках.

 

 

Коли з’явилося перше інформаційне повідомлення?

 

Інформаційна політика в перші тижні після катастрофи посіяла недовіру до влади. Вона, разом із центральною та республіканською пресою, телебаченням зберігали мовчання про аварію аж доки про неї почали говорити за кордоном і стало зрозумілим, що приховати аварію неможливо.

Отже, перше в СРСР офіційне повідомлення під тиском міжнародної спільноти було зроблено аж 28 квітня. Тоді головна телевізійна програма новин “Врємя” о 21:00 лаконічно повідомила: “На Чорнобильській атомній електростанції сталася аварія. Пошкоджено один із атомних реакторів. Вживаються заходи щодо ліквідації наслідків аварії. Постраждалим надається допомога. Створено урядову комісію”. Зрозуміти справжні масштаби трагедії із цього повідомлення було важко.

Так само вкрай скупими на подробиці були перші повідомлення українських ЗМІ. Наприклад, газета “Правда України” 29 квітня 1986 року на третій шпальті розмістила повідомлення Ради Міністрів СРСР: “На Чорнобильській атомній електростанції сталася аварія. Пошкоджений один із атомних реакторів. Вживаються заходи з ліквідації наслідків аварії. Постраждалим надається допомога. Створена урядова комісія”.

А наступного дня газети подали дещо розлогіші, втім не більш інформативні повідомлення. Перші поради щодо самозахисту людей від впливу радіації з’явилися в “Правді України” 9 травня. Стаття “Рекомендовані заходи з безпеки” переписувала радіо-інтерв’ю із тодішнім міністром охорони здоров’я Анатолієм Романенком, в якому йшлося: “Головний наш ворог – пил, як можливий носій радіоактивних речовин… В останні дні на вулицях та у дворах стало менше дітей, що грають. І це правильно. Хоча прямої небезпеки опромінення сьогодні практично немає, давайте будемо берегти їх у першу чергу від пилу”.

Генеральний секретар ЦК КПРС Михайло Горбачов звернувся щодо аварії на ЧАЕС                     14 травня! Наступного дня заяву Михайла Горбачова передрукували й українські видання.

Чорнобильська катастрофа в цифрах і датах

1977 року запустили перший блок Чорнобильської АЕС.

2 роки пропрацював четвертий енергоблок ЧАЕС –  на повну потужність його запустили 1984 року. Це був “наймолодший” і найсучасніший реактор.

2 дні світ нічого не знав про вибух.

30 співробітників АЕС загинули внаслідок вибуху або гострої променевої хвороби протягом кількох місяців з моменту аварії.

500 тисяч людей померли від радіації, за оцінками незалежних експертів.

8,5 мільйонів жителів України, Білорусі, Росії в найближчі дні після аварії отримали значні дози опромінення.

90 784 особи було евакуйовано з 81-го населеного пункту України до кінця літа 1986 року.

Понад 600 тисяч осіб стали ліквідаторами аварії – боролися з вогнем і розчищали завали.

2293 українських міст і селищ із населенням приблизно 2,6 мільйона людей забруднено радіоактивними нуклідами.

200 тисяч квадратних кілометрів – на таку територію поширилася дія радіації. Із них 52 тисячі квадратних кілометрів – сільськогосподарські землі.

10 днів – з 26 квітня до 6 травня – тривав викид активності із пошкодженого реактора на рівні десятків мільйонів кюрі на добу, після чого знизився у тисячі разів. Фахівці називають цей період активною стадією аварії.

400 видів тварин, птахів і риб, 1200 видів флори продовжують існувати в “зоні відчуження”, де через істотне та катастрофічне забруднення повітря, ґрунтів і вод заборонено проживати людям.

26 квітня–жовтень 1986 року Чорнобильська АЕС не працювала. У жовтні 1986-го 1-й і                           2-й енергоблоки було знову введено в експлуатацію; у грудні 1987 року відновив роботу 3-й. 4-й енергоблок не запрацював.

1991 рік – на 2-му енергоблоці сталася пожежа, внаслідок якої була заблокована робота цього реактора.

Грудень 1995 року – підписання меморандуму між Україною та країнами “Великої сімки” і Комісією Європейського Союзу, відповідно до якого почалася підготовка програми повного закриття станції.

15 грудня 2000 року – Чорнобильську атомну електростанцію зупинено повністю.

Вересень 2010-го – закладка фундаменту під новий саркофаг над зруйнованим 4-м енергоблоком, у квітні 2012-го стартувало будівництво арки, що мала накрити “Укриття”, у жовтні 2011 року на майданчику комплексу “Вектор” почалося будівництво Централізованого сховища відпрацьованих джерел іонізуючого випромінювання.

29 листопада 2016 року  завершили насування арки над 4-м енергоблоком.

 

                               За інформацією Українського інституту національної пам’яті

Про представництво Державної служби якості освіти України

Державна служба якості освіти України – центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра освіти і науки. Служба реалізує державну політику                    у галузі освіти, зокрема з питань забезпечення якості освіти та освітньої діяльності, здійснює державний контроль за закладами освіти щодо дотримання законодавства, в межах своєї компетенції вносить пропозиції на розгляд Міністра освіти і науки України щодо забезпечення формування державної політики                      у сфері освіти.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2018 р. № 935 «Про утворення територіальних органів Державної служби якості освіти», наказу Державної служби якості освіти України від 09.09.2019 № 01-11/46                  «Про деякі питання Державної служби якості освіти у Донецькій області» утворений та з 11.09.2019 здійснює свою діяльність в області територіальний орган Державної служби якості освіти України - Управління Державної служби якості освіти у Донецькій області (далі – УДСЯО у Донецькій області), що діє в межах адміністративно-територіальної одиниці як юридична особа публічного права.

Належне функціонування УДСЯО у Донецькій області забезпечує, обрана              за конкурсом заступник начальника управління Тетяна РЕМПЕЛЬ, яка наразі виконує обов’язки начальника Управління. На засадах партнерства управління співпрацює з місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, з керівниками закладів освіти, педагогами, батьками та учнями.

До функцій УДСЯО у Донецькій області належить:

*узагальнення практики застосування законодавства з питань, що належать до його компетенції, підготовка та внесення в установленому порядку пропозицій до Служби щодо його вдосконалення;

*проведення інституційних аудитів закладів освіти;

*надання рекомендацій закладам освіти (крім закладів вищої освіти) щодо організації та функціонування внутрішньої системи забезпечення якості освіти;

*проведення моніторингу якості освітньої діяльності та якості освіти у порядку, визначеному законодавством;

*здійснення у межах повноважень, передбачених законом, державного нагляду (контролю) за діяльністю закладів освіти (крім вищої) щодо дотримання ними вимог законодавства про освіту та видання обов’язкових до виконання ними розпоряджень щодо усунення виявлених порушень у визначені строки;

*здійснення за дорученням Голови Служби контролю за дотриманням вимог щодо організації зовнішнього незалежного оцінювання;

*вивчення роботи органів місцевого самоврядування з реалізації ними освітньої політики в частині забезпечення якості освіти на відповідній території згідно із законодавством про освіту;

*здійснення контролю за веденням обліку дітей шкільного віку в частині здійснення структурними підрозділами місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування повноважень, визначених законом;

*участь у сертифікації педагогічних працівників відповідно до законодавства;

*здійснення розгляду звернень громадян з питань, що належать до компетенції управління Служби;

*забезпечення інформування громадськості про реалізацію державної політики з питань, що належать до компетенції Служби;

*виконання у межах повноважень функцій з управління об’єктами державної власності, що належать до сфери його управління;

*у порядку, визначеному МОН, аналіз діяльність місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, їх структурних підрозділів з питань освіти (за наявності) в частині, що стосується дотримання вимог законодавства з питань освіти і забезпечення якості освіти на відповідній території, та надання їм відповідних висновків і рекомендацій, що оприлюднюються протягом п’яти робочих днів з дня їх надання на офіційному веб-сайті Служби та відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування;

*складання у випадках, передбачених законом, протоколів про адміністративні правопорушення;

*здійснення інших повноважень, визначених законодавством.

Координати управління Державної служби якості освіти у Донецькій області

Поштова адреса: 84116, місто Слов'янськ, вулиця Батюка, 19

Телефон: (097) 673 77 91

Офіційна сторінка у Facebook: https://www.facebook.com/SQE.Donetsk.UA

YouTube-канал: https://www.youtube.com/channel/UC9y4fFf93Gy66Z_c5bVfg4g

Сайт Служби: www.sqe.gov.ua

 

#ЗмінюємоОсвітуРазом

#ДержавнаСлужбаЯкостіОсвітиУкраїни

 

 

За інформацією управління Державної служби якості освіти

 у Донецькій області


585.jpgДень українського добровольця

 В Україні 14 березня з метою вшанування мужності та героїзму захисників незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, сприяння дальшому зміцненню патріотичного духу в суспільстві, посиленню суспільної уваги та турботи до учасників добровольчих формувань та на підтримку ініціативи громадськості, рішенням Верховної Ради від 17 січня 2017 року, відзначається День українського добровольця.

У цей день у 2014 році перші добровольці з Майдану вирушили на тренувальну базу під Києвом.  Навесні того ж року при облдержадміністраціях було розпочато набір до батальйонів територіальної оборони, що формувалися з мешканців-добровольців областей під керівництвом Міністерства оборони України. Одночасно створювалися добровольчі формування Національної гвардії України і патрульної служби поліції особливого призначення під керівництвом Міністерства внутрішніх справ. Окремо формувалися добровольці незалежні від державних силових структур. Фактично перші добровольці сформували добробати, які стали щитом на захисті України під час російської збройної агресії.  

Їх внесок важко переоцінити - саме добровольці зі зброєю в руках першими протистояли озброєній російській армії. Навесні 2014 року була зафіксована рекордна явка у військкомати країни. Люди приходили самі, не чекаючи повістки. Були й ті, хто не йшов у військомати, а самоорганізувалися в батальйони й самі вирушили на Схід.

Завдяки добровольцям Україні вдалося протистояти російському агресору. Вони дали змогу мобілізувати сили в тилу й озброїти українську армію. Переважна більшість добробатів з часом перетворилися на військові частини силових структур.


За матеріалами Українського інституту національної пам’яті

52595378_2246732698741241_3766027874335719424_n.jpg


 

Міжрегіональн управління Національного агентства України з питань державної служби у Донецькій та Луганській областях ПРОФЕСІЙНЕ НАВЧАННЯ ДЛЯ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ

Професіоналізація служби в органах місцевого самоврядування, й зокрема професійне навчання, є передумовою успішної реалізації зростаючого обсягу функцій і повноважень в процесі децентралізації та розбудови територіальних громад. 

Постановою Кабінету Міністрів України від 06 лютого 2019 року № 106затверджено Положення про систему професійного навчання державних службовців, голів місцевих державних адміністрацій, їх перших заступників та заступників, посадових осіб місцевого самоврядування та депутатів місцевих рад.

         Положення визначає організаційні засади функціонування системи професійного навчання, зокрема щодо видів професійного навчання, поділу програм підвищення кваліфікації за змістом та тривалістю, обов’язковості та періодичності навчання тощо.

Підвищення кваліфікації здійснюється закладами освіти, установами, організаціями, які мають право надавати відповідні освітні послуги, незалежно від форми власності.

Національним агентством України з питань державної служби створено Портал управління знаннями pdp.nacs.gov.ua.,  який надає безоплатний доступ до каталогу інформаційних послуг у сфері професійного навчання та дозволяє здійснювати пошук програм за ключовими словами з назви, видами та тривалістю навчання, назвою регіону, напрямом підготовки та підвищення кваліфікації, датою проведення навчання. А також здійснити електронну реєстрацію на навчання за обраною програмою. Крім того, Портал містить дані щодо суб’єктів надання освітніх послуг у сфері професійного навчання, зокрема закладів освіти.


ЗВІТ про роботу Дружківської міської координаційної ради з питань протидії туберкульозу та ВІЛ-інфекції/СНІДу за 2020 рік
            Дружківська міська координаційна рада з питань протидії туберкульозу та ВІЛ-інфекції/СНІДу створена рішенням виконавчого комітету Дружківської міської ради від 06.08.2008 № 872 «Про міську раду з питань протидії туберкульозу та ВІЛ-інфекції/СНІДу». Зазначеним рішенням затверджено Положення про міську раду та її посадовий склад у відповідності з рекомендаціями Національної ради.

            Діяльність міської координаційної ради з питань протидії туберкульозу та ВІЛ-інфекції/СНІДу (далі – КР) у 2020 році була спрямована на аналіз виконання міських програм з протидії ВІЛ/СНІДу  та туберкульозу, прийняття рішень по вирішенню проблемних питань, аналіз досягнутих результатів.

            Через введення карантинних заходів щодо профілактики розповсюдження  коронавірусної хвороби, КР працювала в онлайн режимі, засідання не проводились.

За 2020 рік Громадськими організаціями проведена наступна робота:

Протитуберкульозна служба :

            Організаційна та лікувальна робота проводиться відповідно до наказу МОЗ від 01.02.2019 № 287 «Про затвердження Стандарту інфекційного контролю для закладів охорони здоров’я, що надають допомогу хворим на туберкульоз».

Підсумки роботи оцінюються за трьома основними показниками (захворюваність,    поширеність, смертність) та за індикаторами, які знаходяться на постійному моніторингу.

За 12 місяців 2020 року у м. Дружківка відмічається зменшення загальної захворюваності на туберкульоз на 17,6 % в порівнянні з аналогічним періодом 2019 року, захворюваність склала 39,2  на 100 тисяч населення (2019 рік – 47,6 на 100 тисяч населення). Норматив зниження захворюваності – 5% за рік досягнутий.                       

За 12 місяців 2020 року не зареєстровано випадків захворювання на туберкульоз серед підлітків (2019 рік – 2 випадки). Фіброзно-кавернозних форм туберкульозу і генералізованої (міліарної) форми туберкульозу немає.   

           Загальна захворюваність МБТ + підтверджених форм туберкульозу зросла на 18,5%.                                                                                                                                              Відмічається збільшення питомої ваги туберкульозу легень в поєднанні з деструкцією на 16,2% в порівнянні 2019 роком. В 2020 році та 2019 році реєструвалось по 1 випадку позалегеневої форми туберкульозу, питома вага М (+) серед ВДТБ легень за 12 місяців             2020 року зросла на 6%, та склала 31% від загальної кількості випадків. За 2020 рік захворюваності серед медпрацівників не зареєстровано.

            Питома вага нових випадків туберкульозу легень, підтверджених позитивним мазком при мікроскопії мокротиння за результатами склала 31% при нормативі 50% чи більше.        Питома вага нових випадків туберкульозу легень, підтверджених більш чутливим методом дослідження – мазок/культура склала 54%, при нормативі більше 60%. Питома вага заразних випадків ВДТБ та РТБ, виявлених у загально-лікувальній мережі м. Дружківка методом мікроскопії мокротиння за 12 місяців 2020 року склала 44%, що значно нижче нормативу 70%.                                                                                                                                                                  

За 12 місяців 2020 року охоплення мікроскопією мокротиння населення старше 15 років по місту склав 15,1 обстежень на 1000 населення, що  вище аналогічного періоду             2019 року. У зв’язку з високим охопленням обстеження мікроскопією мокротиння, результативність мікроскопії за 12 місяців 2020 року по м. Дружківка склала 1,6%  при нормативі 5%.

            У  2020 році зареєстровано зниження захворюваності на поєднану Ко-інфекцію на 11,8% в порівнянні з аналогічним періодом 2019 року,  показники склали 10,5  на 100 тисяч населення.  Із 7 випадків Ко-інфекції в 4 випадках обидві інфекції виявлено одночасно, а у 3 випадках хворі вже перебували на диспансерному обліку у інфекціоніста. З них всі хворі отримували АРТ-терапію на час захворювання на туберкульоз, 1 отримав  ПЛІ.

            Відмічається збільшення випадків рецидивів туберкульозу від 3 випадків у 2019 році до 8 випадків у 2020 році.

            У 2020 році  зареєстровано 4 випадки смерті хворих , які перебували на обліку в ПТК КНП «ЦМКЛ» ДМР, як активні хворі. Саме від туберкульозу померло 2 пацієнта, 2 випадка – інша причина. Загальна смертність склала 5,9 випадків на 100 тисяч населення, що менше показника 2019року на 39,8%. Смертність  від туберкульозу за  2020 рік  склала 2,9 випадка на 100 тисяч населення, до року спостереження  було зареєстровано  1 випадок смерті. В аналогічному періоді 2019 року 5 випадків смерті .

            Охоплення ФЛГ-обстеженням ВІЛ-інфікованих за 12 місяців 2020 року склало 100%. Профілактичний огляд підлітків виконаний згідно з планом на 100%. Питома вага вакцинованих БЦЖ дітей, що народилися в 2020 році, склала 60%, це значно менше аналогічного періоду 2019 року. Причиною є відсутність вакцини.

            З початку 2020 року більшість пацієнтів ПТК КНП «ЦМКЛ» знаходяться під супроводом ТЧХУ: отримують харчові набори, поповнення мобільних телефонів, оплачуються обстеження, які потрібні в рамках моніторингу стану хворого.

            На виконання програми протидії туберкульозу протягом звітного року використано 403,8 тис. грн. з місцевого бюджету. На медикаменти та рентгенплівку 41,4 тис. грн., соціальні пакети – 12,3 тис.грн., придбання туберкуліну – 350,0 тис.грн.

            Протягом 2020 року лікарями протитуберкульозного кабінету КНП «ЦМКЛ» було  проведено 2 заняття з лікарями вторинної та первинної ланки з приводу впровадження              МГ-тесту.

            Постійно проводиться профілактична робота з населенням про важливість щеплення БЦЖ для новонароджених дітей, профілактична робота у вогнищах туберкульозної інфекції, розроблені пам’ятки для пацієнтів та їх родичів про правила поводження у вогнищах інфекції.

Кабінет з профілактики та лікування ВІЛ/СНІД хворих:

            У закладах охорони здоров’я проводиться добровільне консультування і тестування на ВІЛ-інфекцію населення міста, обстежено всього за 2020 рік – 4036 осіб, без вагітних та донорів 3414 осіб – 5,1 %, виявлено 18 осіб з ВІЛ-інфекцією – 0,4% від обстежених.

За період 2020 року на «Д» облік взято – 18  осіб. Всього на «Д» обліку перебуває – 288 осіб, дітей 18 осіб.

За 2020 рік взято на облік 5 вагітних «Д» групи. Прийнято 3 пологів, 2 – кесарев  розтин, 2 – абортів, 1 – вагітна (викидень), 1 – вагітна вибула. 

Народилось 3 дітей, які на  100%  охоплені профілактичним лікуванням та безкоштовно отримують молочні суміші.

ФЛГ – 237 осіб  (рентгенологічно – 222, ФЛГ – 15 осіб ) – 100%. Виявлено – 7 осіб, з ТБС – 4 первинних.

Обстежено ЛАМ тестами 4 особи (1 позитивний), МГ тест – 13 (1 позитивний).

ВААРТ на 01.01.2021 отримує 239 осіб – 84,75% від «Д» групи. За 2020 рік призначено ВААРТ  20  особам.

Знято з «Д» обліку – 31 особа, з причин: смерть – 12 осіб (СНІД – 3 особи, невідома причина – 1 особа, 8 – від інших захворювань); зміна Діагнозу: 2 особи - 2 дитини – здорові; зміна міста проживання – 17 осіб.

            Згідно з місцевою програмою по профілактиці ВІЛ/СНІДу використано коштів по СНІД програмі – 87,9  тис. грн., медикаменти – 14 тис.грн., продукти харчування – 31,4 тис.грн., обстеження на ВІЛ – 42,6 тис.грн.

Протягом 2020 року проведено 52 бесіди, слухачів – 311.

Дружківська міська філія ДУ «Донецький ОЛЦ  МОЗ України»:

           Протягом звітного року проводилася робота згідно з діючим законодавством з профілактики інфекційних захворювань в тому числі з профілактики туберкульозу та ВІЛ-інфекції/СНІДУ, такі як ведення обліку захворюваності  на туберкульоз у м.Дружківка, передача даних на обласний рівень в межах програм «Клік», «TUB» та «Індикаторні показники».

Своєчасно проводилася вогнищева дезінфекція, взаємодія з ЗОЗ міста та протитуберкульозним кабінетом КНП «ЦМКЛ» по веденню звітності з протидії туберкульозу за індикаторними показниками, звітність в межах програми «TUB» про виконання обсягів профілактичних оглядів методом флюорографії, в тому числі груп ризик.

           За звітний рік щоквартально (за винятком карантинних обмежень) проводились моніторингові дослідження зовнішнього середовища, відбір дезрозчинів та деззасобів на визначення активного хлору, перевірка якості роботи вентиляційної шафи, дослідження мікроклімату  в кабінеті мікроскопії харкотиння, протитуберкульозному кабінеті та кабінеті профілактики ВІЛ-інфекції /СНІДУ КНП «ЦМКЛ» протоколи досліджень видані своєчасно, відхилення перераховані.

           На щотижневих оперативних нарадах (за винятком карантинних обмежень) заслуховується стан інфекційної захворюваності в м. Дружківка.

У 2020 році була 1 публікація на міському сайті 06267 стаття «Профілактика туберкульозу».

Наркологічна  допомога  населенню  міста надається  2 лікарями з вищою категорією.

            На диспансерному обліку знаходиться 137 осіб з синдромом залежності від вживання  наркотиків, з них до 35 років – 104;  жінок – 26; сільських мешканців – 3.

            На профілактичному обліку, які вживають  наркотики – 313 осіб. Наркологічна  патологія  серед  дітей і підлітків не зареєстрована.

            Ведеться об’ємна профілактична робота в учбових закладах міста, проводились лекції  з профілактики захворювань, пов’язаних вживанням психоактивних речовин. Проведено 20 лекцій, 480 бесід.

Дружківська міська організація Товариства Червоного Хреста України:

            Співробітниками та волонтерами було проведено три акції з розповсюдження брошур  з метою профілактики та запобігання туберкульозу та ВІЛ: «Увага! Час подумати про своє здоров’я», «Стоп туберкульоз» та «Вишуканий Іноземний Лебідь», буклети були отримані  від Національного Комітету Товариства Червоного Хреста України. Всього було розповсюджено понад 200 брошур. 

            Сім осіб з інвалідністю, хворих на туберкульоз, нашого міста на постійній основі  отримують гуманітарну допомогу у вигляді продуктових і гігієнічних наборів.

            24 березня серед учнів шкіл було проведено конкурс малюнків на тему «Життя вільне від туберкульозу», 12 школярів отримали почесні грамоти від Дружківської МО ТЧХУ, та подарунки від НК ТЧХУ.

Дружківський міський центр зайнятості:

            В інформаційному секторі центра зайнятості на комп’ютерах вільного доступу та в онлайн-центрі працевлаштування розміщені інформаційні матеріали щодо запобігання розповсюдженню соціально-небезпечних інфекцій.

            На щоденних інформаційних семінарах із загальних питань зайнятості шукачі роботи інформуються про профілактику захворювань туберкульоз та ВІЛ/СНІД.

            За звітний період було проведено 3 тематичних семінарів, у яких прийняли участь 24 шукача роботи. При проведенні семінарів розкривалися питання щодо актуальності проблеми туберкульозу та ВІЛ/СНІДу в суспільстві, вплив цих захворювань на економіку країни та працевлаштування громадян.

Відділ з питань культури, сім’ї, молоді, спорту та туризму :

            Протягом 2020 року відбулось 4 засідання клубу «За здорове життя», організованого у бібліотеці ім. А. Чехова, теми зустрічей «Секрети здоров’я. Життя без шкідливих звичок».  Три засідання відбулось в онлайн-режимі з причини запровадження карантину. У засіданні взяли участь 56 осіб з числа читачів бібліотеки.

            На офіційних сторінках  закладів культури у соціальних мережах та на інформаційних стендах розміщено 6 статей про проведення профілактичних заходів за участю школярів та студентської молоді, доповнені зразками роздаткового матеріалу, коротким змістом тематичної зустрічі, телефонами служб, що займаються проблемою наркоманії, тематичними відеороликами. Теми заходів: «Життя без шкідливих звичок», «Знання проти страху -«СНІД», «За темною лінією життя».

            У рамках Всеукраїнської інформаційно-профілактичної акції «Відповідальність починається з мене» у березні 2020 року у всіх бібліотеках міста оформлено  куточок здоров’я «Наркоманія – дорога до СНІДу, дорога в нікуди». Протягом 2020 року «Куточок здоров’я» поповнився матеріалами на теми: « Я обираю здоровий спосіб життя», «ВІЛ/СНІД – ти повинен про це знати!», «Дітям про СНІД», «СНІД: подумай про майбутнє!», «ВІЛ-інфекція та СНІД в Україні».

            1 грудня 2020 року у всіх бібліотеках міста та молодіжних центрах проведено демонстрацію короткометражних фільмів з зазначеної проблематики під назвою: «ВІЛ та СНІД – міфи та реальність», «ВІЛ-толерантність та надія», «ВІЛ-СНІД, аналіз може врятувати життя», «Що українці знають про ВІЛ?» з урахуванням умов карантину.

            Звіти про виконання «Програми протидії захворюванню на туберкульоз у м.Дружківка та «Загальнодержавної цільової соціальної програми протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу» у 2020 році планується заслухати на першому засіданні координаційної ради у І півріччі 2021 року.

            Аналіз ефективності заходів, що здійснювались координаційною радою для забезпечення роботи системи моніторингу і оцінки, роль групи МіО:

            Група моніторингу і оцінки (МіО) створена рішенням координаційної ради від 26.01.2010, цим же рішенням затверджено положення та склад групи МіО.

Результати діяльності групи МіО у 2020 році:

- щоквартально протягом 2020 року проводився збір показників моніторингу та оцінки;

- група МіО приймала участь у складанні річного звіту, планів засідань та роботи координаційної ради на 2020 рік; 

У місті проводилися наступні заходи, активну участь у яких брали члени координаційної ради (в рамках умов карантину):

- Заходи до Всесвітнього Дня солідарності з людьми, які живуть з ВІЛ (1 грудня), затверджені плани місцевих заходів;

- Заходи до Всесвітнього Дня пам’яті людей, померлих від СНІДу;

- Заходи до Всесвітнього Дня боротьби з туберкульозом (24 березня), затверджений план міських заходів.

            Інформацію про роботу міської координаційної ради з питань протидії туберкульозу та ВІЛ-інфекції/СНІДу за 2020 рік, звіт, буде розміщено на сайті міського відділу охорони здоров’я - zdrav.druisp.gov.ua, розміщується в місцевих ЗМІ.

            Робота координаційної ради у 2020 році проводилась згідно з затвердженим планом, з урахуванням карантинних заходів.

 

 

 

Заступник голови координаційної ради з питань

протидії туберкульозу та ВІЛ-інфекції/СНІДу                                                    О.Л. ДЕСНОВА


Моніторинг цін продовольчої групи товарів в мережі роздрібної торгівлі
у Дружківській територіальній громаді

Назва товару

Один.

виміру

Середні споживчі ціни  станом на 01.01.2020,  грн.

Середні споживчі ціни

станом на 01.01.2021, грн.

 

мінімальна

максимальна

мінімальна

максимальна

батон

500 г

8,60

16,75

12,50

18,16

хліб житній, житньо-пшеничний

кг

17,80

54,00

20,29

36,98

макаронні вироби з м’яких сортів пшениці

кг

18,40

54,40

11,80

118,71

борошно пшеничне

кг

8,70

16,50

8,24

19,25

крупи гречані

кг

-

-

32,99

108,72

пшоно

кг

 

 

14,29

17,40

яловичина

кг

144,00

164,00

83,49

173,49

свинина

кг

95,99

135,00

52,99

154,00

птиця (тушки курячі)

кг

53,75

58,00

62,39

62,39

ковбаси варені 1 /г

кг

75,5

215,0

58,49

153,62

молоко жирністю до 2,6% включно

л

18,00

30,00

19,99

37,69

сметана жирністю до 15% включно

кг

 

 

54,98

85,95

яйця курячі

дес

23,50

26,12

29,90

42,32

масло вершкове жирністю 72-82,5% включно

кг

150,00

374,95

183,28

359,96

олія соняшникова

л

29,28

49,16

42,21

54,44

цукор-пісок

кг

12,59

15,89

18,60

28,10

капуста білокачанна

кг

5,92

7,89

4,90

6,35

картопля

кг

7,10

10,29

6,19

49,99

морква

кг

4,99

5,65

5,09

126,94

цибуля ріпчаста

кг

5,75

8,95

4,70

7,12

буряк

кг

3,80

6,75

6,69

8,45


ДО УВАГИ СУБЄКТІВ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

З 16 січня 2021 року набрала чинності стаття 30 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» (далі – Закон), відповідно до якої мовою обслуговування споживачів в Україні є державна мова.

Підприємства, установи та організації всіх форм власності, фізичні особи - підприємці, інші суб’єкти господарювання, що обслуговують споживачів (крім випадків, якщо клієнти самі попросять звертатися до них іншою мовою), здійснюють обслуговування та надають інформацію про товари (послуги), у тому числі через інтернет-магазини та інтернет-каталоги, державною мовою. Інформація державною мовою може дублюватися іншими мовами.

Суб’єкт електронної комерції, зареєстрований в Україні, під час своєї діяльності та в разі поширення комерційного електронного повідомлення зобов’язаний забезпечити надання всієї інформації, в тому числі щодо предмета електронного договору, державною мовою.

Виробники (виконавці, продавці) в Україні всіх форм власності надають споживачам інформацію про вироби (товари), роботи чи послуги державною мовою. Така інформація може дублюватися будь-якою іншою мовою.

В інформації про вироби (товари), роботи чи послуги, наданій державною мовою, допускається використання слів, скорочень, абревіатур та позначень англійською мовою та/або з використанням літер латинського та/або грецького алфавітів.

У разі якщо, крім державної, інформація про товари та послуги надається також іншими мовами, обсяг інформації про товари та послуги державною мовою не може бути меншими за обов’язковий обсяг інформації згідно з вимогами, встановленими Законом України «Про захист прав споживачів».

Контроль за виконанням цих норм покладено на Уповноваженого із захисту державної мови (далі – Уповноважений).

Відповідно до статті 57 Закону у разі порушення суб’єктом господарювання, що провадить господарську діяльність на території України, вимог, встановлених статтею 30 цього Закону, Уповноважений або його представник складає акт про результати здійснення контролю за застосуванням державної мови, оголошує такому суб’єкту попередження та вимогу усунути порушення протягом 30 днів від дати складання акту, про що зазначається в акті.

За повторне протягом року порушення вимог, встановлених статтею 30 цього Закону, Уповноважений накладає на суб’єктів господарювання, що провадять господарську діяльність на території України, штраф у розмірі від трьохсот до чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Складає протокол і виписує штраф Уповноважений чи його представник.

На офіційному сайті Уповноваженого mova-ombudsman.gov.ua у розділі «Головне» пропонується алгоритм дій у разі порушення його мовних прав.

Також нагадуємо, що 18 травня 2020 року набула чинності Постанова Кабінету міністрів про державне регулювання цін на товари, які мають істотну соціальну значущість, і товари протиепідемічного призначення.

Держрегулювання буде здійснюватися до закінчення карантину шляхом декларування зміни роздрібних цін в разі їх збільшення.

Постанова уряду стосується тільки роздрібних цін, зміну оптово-відпускних цін декларувати не потрібно.

Суб'єкти господарювання повинні декларувати намір підняти роздрібну ціну на понад 5%.

Декларування зміни роздрібних цін на товари здійснюється в електронному вигляді шляхом подання відомостей з використанням кваліфікованого електронного підпису в Держпродспоживслужбу через її офіційний сайт.

Постановою від 22 квітня 2020 року  № 341 Кабінет міністрів ввів державне регулювання цін на десять соціально – значимих продовольчих товарів, на окремі ліки, дезінфікуючі засоби, а також засоби індивідуального захисту.

До переліку соціально значущих товарів уряд вніс гречку, цукор, пшеничне борошно вищого ґатунку, макаронні вироби (вермішель із борошна вищого ґатунку), пастеризоване молоко в плівці жирністю 2,5%, житньо-пшеничний хліб, яйця категорії С1, тушку курячу, мінеральну воду без газу, вершкове масло жирністю 72,5%.

До переліку товарів протиепідемічного призначення потрапили ліки, серед яких парацетамол, антисептики і дезинфікуючі засоби, засоби індивідуального захисту (медичні маски, халати) та інше.


Інформаційні матеріали до Дня пам'яті Героїв Крут – 2021

111krut.jpg 29 січня в Україні відзначається річниця бою під Крутами, який для українського народу став символом героїзму та самопожертви молодого покоління в боротьбі за незалежність.

Завдяки звитязі та сміливості українських воїнів ворожий наступ більшовиків на Київ було зупинено на декілька днів. У цей час відбувалися переговори між Українською Народною Республікою і країнами Четверного союзу. 9 лютого 1918 року Брестський мирний договір було підписано. Він означав визнання самостійної Української Народної Республіки суб’єктом міжнародних відносин.

Бій під Крутами став успішною оборонною операцією. Наступ переважаючих сил ворога було зупинено на декілька днів. Це дало змогу представникам Української Народної Республіки підписати Брестський мирний договір із країнами Четверного союзу. Брестський мир означав визнання самостійної Української Народної Республіки суб’єктом міжнародних відносин. Незалежність Української Народної Республіки довелося захищати від російської військової агресії на початках силами добровольчих формувань. Згодом українські війська за підтримки німецьких та австро-угорських (завдяки Брестському договору) звільнили від більшовиків всю територію України. Події Української революції засвідчили: державність без армії неможлива. Сміливість та жертовність крутянців зробила їх прикладом для майбутніх поколінь захисників України. З ними порівнюють захисників Донецького аеропорту в теперішній російсько-українській війні. Тому героїв Крут у публіцистиці часто називають “першими кіборгами”

Перша незалежність

 

У 1917 році постала Українська Центральна Рада, згодом була створена Українська Народна Республіка. Прихід до влади у Росії більшовиків у листопаді 1917 року становив загрозу для України. Вони прагнули встановити контроль над Україною. У грудні більшовицький уряд Росії (Рада народних комісарів) направив ультиматум Українській Центральній Раді. У ньому йшлося про виконання таких умов: дозволити переміщення більшовицьких військ в Україні, не пропускати із фронту (Першої світової війни) на Дон антибільшовицькі сили і відмовитися від утворення окремого Українського фронту. Українці відхилили вимоги і звинуватили більшовицьку Росію у втручанні у внутрішні справи України та розпалюванні ворожнечі. Раднарком, своєю чергою, оголосив Центральну Раду “в стані відкритої війни проти Радянської влади в Росії і на Україні”.

7 січня 1918 року більшовики оголосили загальний наступ на Україну. У середині січня 1918-го вони встановили контроль майже на всьому Лівобережжі та просувалися на Київ. За таких умов 22 січня 1918 року Українська Центральна Рада ІV Універсалом проголосила незалежність Української Народної Республіки.

Напередодні бою

Більшовицькі сили наступали на Київ з двох напрямків. Загін під командуванням Михайла Муравйова просувався Полтавщиною, в той час як на Чернігівщині діяв 1-й Мінський революційний загін на чолі з Рейнгольдом Берзіним. Вважаючи полтавський напрямок найбільш загрозливим, українське командування спрямувало туди найбоєздатніші частини, зокрема, Січових стрільців та Гайдамацький кіш Слобідської України.

Всупереч розрахункам, основні сили загону Муравйова вирушили на з'єднання з Мінським революційним загоном. 28 січня вони заволоділи ключовим пунктом української оборони на Чернігівщині – станцією Бахмач. Здавалося, більше нічого не завадить більшовицькому наступу на Київ. На підступах до столиці Муравйов закликав: “Наше бойове завдання – взяти Київ... Жаліти київських мешканців нема чого, вони терпіли гайдамаків – нехай знають нас і одержать відплату. Жодного жалю до них! Кров’ю заплатять вони нам. Якщо треба, то каменя на камені не залишимо".

Проте вже наступного дня на станції Крути їхній наступ зупинили українські частини, до яких підійшло підкріплення – курсанти  Київської юнацької військової школи імені Богдана Хмельницького сотника Аверкія Гончаренка та добровольці Помічного студентського куреня Січових стрільців (18-20-річні юнаки з Університету святого Володимира, Українського народного університету, Київської гімназії Кирила та Мефодія). До курсантів юнацької школи, студентів і гімназистів приєдналося ще десь 80 добровольців із підрозділів Вільного козацтва з Ніжина.

Перші кіборги

29 січня 1918 року в Крутах перебувало до 520 українських воякiв, юнакiв і студентiв при 16 кулеметах та з однією гарматою на залiзничнiй платформi. У росіян була десятикратна перевага в живій силі, мали бронепотяг та артилерію.

Військами УНР під Крутами командував Аверкій Гончаренко. Завдяки вигідній позиції і героїзму бійців українцям вдалося завдати росіянам значних втрат і стримати наступ до темряви. Потім під тиском ворога більшість підрозділів організовано відступили до ешелонів на станції неподалік і вирушили в бік Києва, руйнуючи за собою залізничні колії. Але одна студентська чота – 27 юнаків, – заблукавши у темряві, повернулася до станції Крути, яка на той час уже була зайнята більшовиками. Вони потрапили в полон. Полонених катували, а потім стратили. Згодом частину героїв поховали на Аскольдовій могилі у Києві.

На сьогоднi вiдомi прiзвища 20 з них. Це студенти Народного унiверситету Олександр Шерстюк, Ісидор Пурик, Борозенко-Конончук, Головащук, Чижов, Сiрик, Омельченко (сотник); студенти Київського унiверситету святого Володимира Олександр Попович, Володимир Шульгин, Микола Лизогуб, Божко-Божинський, Дмитренко, Андрiїв; гiмназисти 2-ї Кирило-Мефодiївської гiмназiї Андрiй Соколовський, Євген Тернавський, Володимир Гнаткевич, Григiр Пiпський, Іван Сорокевич, Павло Кольченко (прапорщик), Микола Ганкевич. Загалом у бою під Крутами загинуло з української сторони, за різними оцінками, 70–100 осіб. Втрати бiльшовицьких вiйськ сягали 300 воякiв.

Брестський мирний договір

Затримавши ворога на чотири дні, українські війська дали змогу уряду укласти Брестський мир між Українською Народною Республікою і державами Четверного союзу. Перемовини закінчилися 9 лютого 1918 року підписанням Брестського мирного договору. Він визначав: визнання Четверним союзом самостійної Української Народної Республіки суб’єктом міжнародних відносин; перехід Холмщини та Підляшшя до складу  України; Східна Галичина та Буковина мали бути виділені в окремий коронний край Австро-Угорщини; кордон із Польщею, що мав бути визначений комісією “на основі етнографічних відносин і бажань людности”; відмову сторін від взаємних претензій на відшкодування збитків, спричинених війною; обмін військовополоненими та встановлення дипломатичних відносин; постачання УНР іншій стороні до 31 липня 1918 року 60 мільйонів пудів хліба, 2750 тисяч пудів м’яса, іншу сільгосппродукцію та промислову сировину.

Тим часом 4 лютого 1918 року більшовицькі війська Михайла Муравйова підійшли до Києва. Під гуркіт гармат Центральна Рада приймала найрадикальніші закони – про ліквідацію права власності на землю та демобілізацію. Через два дні почався масований артилерійський обстріл, ще через 3 дні муравйовці ввірвалися в місто. Розгорнулося мародерство і полювання на українських чиновників, офіцерів, усіх “підозрілих”. Жертвами “червоного терору” стали декілька тисяч киян. Вже наприкінці лютого 1918 року завдяки підтримці німецьких та австро-угорських військ українці почали звільнення України від більшовиків. У квітні було звільнено майже всю Україну. Бій під Крутами став боєм за майбутнє України.


Інформаційні матеріали до Дня Соборності України – 2021


14651465165498.png
22 січня у день проголошення Акта Злуки Української Народної Республіки та Західноукраїнської Народної Республіки Україна щороку відзначає День Соборності. Офіційно в Україні свято встановлено Указом Президента України «Про День соборності України» від 21 січня 1999 року № 42/99.

Акт Злуки увінчав соборницькі прагнення українців обох частин України – Наддніпрянщини та Наддністрянщини – щонайменше з середини XIX століття. Це була основоположна подія для українського державотворення. 24 серпня 1991 року позачергова сесія Верховної Ради УРСР ухвалила Акт проголошення незалежності України. Його підтримали українці на Всеукраїнському референдумі 1 грудня 1991 року. Ця подія стала відправною точкою для відліку історії сучасної Української державності. Утім, історики цілком справедливо відзначають, що 24 серпня 1991 року насправді відбулося відновлення державної незалежності України.

Вперше у XX столітті українська незалежність була проголошена 22 січня 1918 року IV Універсалом Української Центральної Ради, а вже за рік (22 січня 1919 року) на Софійському майдані в Києві відбулася не менш вагома подія – об’єднання Української Народної Республіки (далі – УНР) і Західноукраїнської Народної Республіки (далі – ЗУНР) в одну державу. Внаслідок невдач Української революції 1917-1921 років державність зберегти не вдалося. І як результат, упродовж XX століття українці змушені були кількаразово відновлювати її в боротьбі.

Є низка значень терміну “соборність”. Найбільш вживані з них: об’єднання в одне державне ціле всіх земель, населених конкретною нацією на суцільній території; духовна консолідація всіх жителів держави, згуртованість громадян, незалежно від їхньої національності. Нарешті, соборність невіддільна від державності, суверенітету й реальної незалежності народу – фундаменту для побудови демократичної держави.

У 71-у річницю Акта Злуки (22 січня 1990 року) в Україні відбулася одна з найбільших у Центрально-Східній Європі масових акцій – “живий ланцюг” як символ єдності східних і західних земель України. Понад мільйон людей, узявшись за руки, створили безперервний ланцюг від Івано-Франківська через Львів до Києва. Акція засвідчила, що українці подолали страх перед комуністичною партією і готові протистояти тоталітарному режиму. 31 рік тому ця подія стала провісником падіння СРСР і відновлення незалежної України.

Гасла кампанії з відзначення Дня Соборності: “В єдності сила” або “Разом сильніші”.

 

Ключові повідомлення

27495456146515.pngІдея соборності завжди була наріжною й актуальною для українців. Від другої половини ХІХ століття українська політична єдність стала одним із провідних мотивів декларацій та діяльності національного руху по обидва боки від Збруча.

Соборність передбачає не лише пам’ять про минуле, а й потребує згуртованої спільної праці та взаємодії в сучасній Україні, коли ми, з різних регіонів, спілкуємося, разом працюємо, створюємо знакове і важливе.

Проголошення Соборності УНР і ЗУНР 22 січня 1919 року – історичний акт об’єднання українських земель в одній державі. Подія основоположна для українського державотворення.

Акт Злуки 22 січня 1919 року увінчав соборницькі прагнення українців обох частин України – Наддніпрянщини та Наддністрянщини – щонайменше з середини XIX століття.

Ідея соборності України була ключовою для наступного покоління учасників українського визвольного руху у XX столітті.

22 січня ми згадуємо дві рівнозначні за вагою події української історії: проголошення незалежності Української Народної Республіки й Акт Злуки українських земель. Адже 22 січня 1918 року вперше у XX столітті українська незалежність була проголошена IV Універсалом Української Центральної Ради, а вже за рік (22 січня 1919 року) на Софійському майдані в Києві відбулася не менш вагома подія – об’єднання УНР і ЗУНР в одну державу.

Національна єдність є не тільки базовою цінністю громадян країни, а й обов’язковою передумовою успішного спротиву зовнішній агресії.

Сьогодні Україна продовжує боротьбу за незалежність і соборність. Тому соборність залишається на порядку денному національних завдань. Цілісна Україна – це повернення окупованих Криму і окремих районів Донеччини та Луганщини.

Історична довідка

356465184651.pngІдея соборності для українців завжди була актуальною та наріжною. Підтвердження розуміння українським народом єдності – незалежно від політичних кордонів, які розділяли нашу територію, – можна знайти у різних епохах. Так, наприклад, у «Топографічному описі Харківського намісництва», виданому в 1788 році, йдеться про народ, що проживає у трьох державах: Російській імперії (Лівобережжя і Слобожанщина), Речі Посполитій (Правобережжя) та в монархії Габсбургів (Галичина, Буковина і Закарпаття). У «Топографічному описі…» про українців йдеться: «...Коли вони збираються для поклоніння в Київ зі Сходу від Волги і Дону, із Заходу з Галичини і Лодомерії і ближче до Києва прилеглих місць, дивляться один на одного не як на іншомовних, але як на представників єдиного роду… всі ці розпорошені земляки і донині зберігають синівську повагу до матері своїх давніх країв міста Києва».

Прагнення до ідеалу монолітності народу, його об’єднання в соборній державі було притаманне різним національним рухам Європи. Хрестоматійні приклади втілення цього взірця – об’єднання Німеччини й Італії у ХІХ столітті. Італійці навіть запровадили поняття для опису політичної програми об’єднання різних народів – іредентизм. Український національний рух виступив із програмою іредентизму під час «Весни народів» 1848-1849 років – серії революцій, які прокотилися Європою від Франції до Валахії. Перша українська політична організація Головна Руська Рада, що постала у Львові, взяла активну участь у цих подіях. У маніфесті 10 травня 1848 року вона задекларувала: «Ми Русини Галицькі належимо до великого руського народу, котрий одним говорить язиком і 15 міліонів виносить, з котрого пілтреття міліона землю Галицьку замешкує». Серед збережених матеріалів Головної Руської Ради є анонімна стаття, в якій зазначається: «Від Тиси за Карпатами, по обидва боки від Дністра і Дніпра аж до берегів Дону розкинулися поселення одного слов’янського народу, чисельність котрого досягає 15 мільйонів. Тому призначенням такого великого народу не може бути, щоб у Європі займати побічне становище, щоб підпорядковуватись іншому».

Від другої половини ХІХ століття українська політична єдність (соборність) стала одним із провідних мотивів декларацій та діяльності національного руху по обидва боки від Збруча. Після 1865 року у версії пісні на слова наддніпрянця Павла Чубинського та музику галичанина Михайла Вербицького (саме вона пізніше стала основою гімну України) з’явилися такі слова: «Станем, браття, в бій кривавий від Сяну до Дону, В ріднім краю панувати не дамо нікому». Створена у 1891 році в Полтаві таємна студентська організація «Братство тарасівців» проголошувала у програмі: «Самостійна суверенна Україна: соборна й неподільна, від Сяну по Кубань, від Карпат до Кавказ». Пізніше гасло «Одна, єдина, нероздільна, вільна, самостійна Україна від Карпатів аж по Кавказ» використав Микола Міхновський у брошурі «Самостійна Україна» (1900).

454616516546.pngУ 1895-му галичанин Юліан Бачинський у книзі «Ukraina Irredenta» проголосив: «Україна для себе! От і її клич. Вільна, велика, незалежна політично самостійна Україна – одна нероздільна від Сяну по Кавказ – от її стяг!». На практиці ідея соборності виражалася у співпраці українців – підданих різних держав. У 1870-х–1890-х роках із Російської імперії до Австро-Угорщини приїздили працювати Михайло Драгоманов, Пантелеймон Куліш, Михайло Грушевський. Там вони реалізовували таланти та задавали інтелектуальний імпульс життю української громади. 1906 року Михайло Грушевський писав: «За останніх двадцять або двадцять п’ять літ суспільність галицька привикла бачити й уявляти собі Галичину як духовний і культурний центр української землі, як ту духову фабрику, де виковується українська культура для цілої соборної України».

Перша світова війна, Лютнева революція 1917 року та розпад Австро-Угорщини восени 1918-го наблизили втілення ідеалу соборності. Символічною була зустріч вояків українських національних формувань – не на фронті Першої світової, де вони змушені були вбивати одне одного, а в урочистій атмосфері на батьківщині козацтва – острові Хортиця у квітні 1918 року. Галицький Легіон Українських січових стрільців на чолі з ерцгерцогом Вільгельмом (Василем Вишиваним) прийшов сюди разом із австрійськими військами, а Кримська група Запорізького корпусу військ УНР Петра Болбочана якраз прямувала до Сивашу. Не випадково назви обох формувань апелювали до традицій Запорозької Січі.

Процес об’єднання двох українських республік – УНР і ЗУНР – почався невдовзі після встановлення української влади у Східній Галичині, і ще до того, як Директорія УНР переможно увійшла до Києва. 1 грудня 1918 року на залізничній станції у Фастові представники ЗУНР і Директорії підписали «Передвступний договір» (тобто попередній чи прелімінарний). Статті угоди констатували непохитний намір ЗУНР «злитися в найкоротшім часі в одну велику державу з Українською Народною Республікою». Зі свого боку, УНР проголошувала, що вона дає згоду «прийняти всю територію і населення Західно-Української Народньої Республіки як складову частину державної цілості в Українську Народну Республіку». Договір підписали: від УНР – Володимир Винниченко, Симон Петлюра, Федір Швець, Панас Андрієвський, від ЗУНР – Лонгин Цегельський і Дмитро Левицький. Передвступний договір ратифікували 3 січня 1919 року на першому засіданні Української Національної Ради – керівного органу ЗУНР. Для урочистого проголошення цієї Ухвали та завершення юридичного оформлення об’єднання двох республік до Києва було відряджено представницьку делегацію на чолі з віце-президентом УНРади Левом Бачинським.

22 січня 1919 року, в першу річницю проголошення незалежності УНР, в Києві на Софійській площі відбулися урочисті збори. На них проголосили Універсал Директорії Української Народної Республіки про злуку із Західноукраїнською Народною Республікою. Урочистості почалися промовою голови делегації ЗУНР Лева Бачинського, потім Лонгин Цегельський зачитав вірчу Грамоту УНРади і Ради державних секретарів ЗУНР до Директорії.

У зачитаному на зборах “Універсалі соборності”, зокрема, відзначалося: “Однині воєдино зливаються століттями одірвані одна від одної частини єдиної України – Західноукраїнська Народна Республіка (Галичина, Буковина, Угорська Русь) і Наддніпрянська Велика Україна. Здійснились віковічні мрії, якими жили і за які умирали кращі сини України. Однині є єдина незалежна Українська Народна Республіка”. Після цього Лев Бачинський вручив грамоту Голові Директорії Володимирові Винниченку. Прийнявши її, він привітав делегацію західних українців короткою промовою, в якій підкреслив історичне значення Акта Злуки. Наступного дня, 23 січня 1919 року, в приміщенні київського Оперного театру (сучасна Національна опера України) Трудовий Конгрес України обговорив згадані документи і схвалив їх. Ратифікувавши таким чином Універсал Директорії, Конгрес надав йому законного юридичного характеру. Президента УНРади Євгена Петрушевича незабаром обрали до складу Директорії. ЗУНР після об’єднання з УНР змінила назву на Західна область Української Народної Республіки (ЗО УНР). Розпочалася активна співпраця між обома державними утвореннями в економічній, військовій та культурних сферах.

Ідея соборності охопила українців у найвіддаленіших куточках їх проживання. Відголоском історичного руху до Злуки на Закарпатті стали Всенародні збори у Хусті 21 січня 1919 року, які постановили об’єднати Карпатську Україну з Українською Народною Республікою зі столицею в Києві. В умовах перманентної боротьби за свободу і незалежність надзвичайно багато важило братерство по зброї східних та західних українців. Ще від початку 1918 року однією з найбоєздатніших військових формацій УНР стали Січові стрільці, основою яких були галичани та буковинці. Зі свого боку, східноукраїнські командувачі Михайло Омелянович-Павленко й Олександр Греків очолювали Галицьку армію.

Апогеєм співпраці та консолідації зусиль став спільний похід українських армій на Київ у серпні 1919 року. Однак через низку причин об’єднання УНР і ЗУНР в одну державу не було доведене до завершення. Продовжували існувати два окремі уряди, дві армії. Республіки фактично перебували у конфедеративних відносинах. Відмінні геополітичні інтереси та цілі, зрештою, призвели до розвалу соборного фронту Української революції пізньої осені 1919 року. Утім, Акт Злуки став символом і легендою для наступних поколінь борців за Україну.

Після проголошення об’єднання УНР і ЗУНР 22 січня 1919 року ідея цілісності української нації в українській політичній думці вже ніколи не ставилася під сумнів. Упродовж багатьох десятиліть Акт залишався символом віри, ідейним імперативом боротьби за незалежну, соборну державу.

За часів радянського тоталітарного режиму проголошення незалежності УНР і День Соборності не відзначалися. Зі встановленням радянської влади всі українські свята були витіснені з суспільного дискурсу. Пам’ять про об’єднання УНР і ЗУНР зберігали мешканці Західної України й українська політична еміграція в країнах Західної Європи й Америки. 22 січня там урочисто відзначали свято незалежності та соборності Української держави.

Перше в Україні по справжньому масштабне відзначення свята Соборності відбулося 22 січня 1939 року в місті Хусті. Таким чином закарпатці нагадали про волю українців, висловлену на з’їзді Всенародних зборів у Хусті 21 січня 1919 року про приєднання Закарпаття до Української Народної Республіки зі столицею в Києві. Це була не просто маніфестація, а найбільша за 20 років перебування краю у складі Чехословаччини демонстрація українців. Понад 30 тисяч осіб з’їхались до столиці Карпатської України.

5654984561651.pngУкраїнський націоналістичний рух проголосив мету створення Української самостійної соборної держави (УССД). Старе гасло «від Сяну по Кавказ» Юліана Бачинського увійшло до слів Маршу українських націоналістів (гімну ОУН), написаного в 1929 році Олексою Бабієм. 24 серпня 2018 року адаптований до сучасних українських умов варіант пісні став Маршем української армії: «Веде нас в бій Героїв наших слава. Для нас закон — найвищий то наказ! Соборна українська є держава – одна на вік, від Сяну по Кавказ!”

21 січня 1990 року українська патріотична громадськість із нагоди 71-ї річниці проголошення Акта Злуки УНР та ЗУНР утворила між Івано-Франківськом і Києвом живий ланцюг єднання. Прикладом тієї «Української хвилі» стала акція жителів країн Балтії «Балтійський шлях». Наша акція стала знаком ушанування подій Української революції. Кількість учасників акції достеменно невідома. Різні джерела називають від 500 тисяч до трьох мільйонів людей, які взялися за руки та створили безперервний ланцюг від Києва через Львів до Івано-Франківська. Акція стала провісником майбутнього падіння СРСР і постання незалежності України.

Пам’ять про існування власної держави у 1917–1921 роках стала одним із наріжних каменів формування модерної національної ідентичності українців, надихала на продовження визвольної боротьби. Зрештою вона завершилася відновленням незалежності у 1991 році. Через сторіччя після проголошення Акта Злуки на Софійському майдані соборність залишається на порядку денному національних завдань. Відновлення соборності відбудеться після деокупації Криму й окремих районів Донецької і Луганської областей.


До уваги суб’єктів господарювання у сферівиробництва та реалізації продуктів харчування.

У виставковому Центрі «Київ Експо Плаза» 24 – 25 березня 2021 року відбудеться виставка продовольчої продукції Ukrainian Food, організаторами якої є Асоціація «Ю-Фуд» та торгово-промислова палата УкраїниМета виставки – презентація продовольчого потенціалу України на внутрішньому та міжнародному ринках, обговорення актуальних проблем, відпрацювання практичних рішень щодо розвитку вітчизняного ринку продовольчих товарів під час кризи, організація ефективного майданчика для зустрічі між виробниками та вітчизняними і іноземними партнерами.Ця платформа допоможе малим і середнім вітчизняним компаніям заявити ринку про себе та презентувати свій продукт; ознайомитися з широким асортиментом харчових продуктів; провести переговори з потенційними партнерами та укласти вигідні контракти; налагодити партнерство та корисні ділові зв’язки; розширити ринки збуту.Більш детальну інформацію щодо участі та вартості можливо отримати звернувшись до заступника директора Центру міжнародної ділової співпраці торгово-промислової палати України за телефоном +380676629656 – Голято АндрійУ разі наміру взяти участь у виставці просимо повідомити до 10.01.2021 відділ економіки, інвестиційно-інноваційного розвитку та енергоменеджменту за телефоном (06267)44398».


Історична довідка, присвячена темі Голодомору 1932-1933 років

Українська революція 1917–1921 років стала переломним моментом нашої історії. Вона прискорила становлення української політичної нації та національної еліти. Хоча Українська революція зазнала поразки, національне відродження було настільки сильним, що більшовики не могли його ігнорувати. Вони змушені були піти на створення у 1919 році квазідержави – УСРР і певні поступки українському національному рухові – українізацію та НЕП. Українізація швидко досягла вражаючого успіху – розпочався український культурний ренесанс. Проте до кінця 1920-х років у СРСР ствердився тоталітарний комуністичний режим із суворою суспільною ієрархією. Селяни з їхньою природженою повагою до приватного майна не сприйняли форсованої індустріалізації та суцільної колективізації. Коли розпочалася конфіскація землі, майна та врожаїв, а людей силою заганяли в колгоспи, село повстало. У 1930 році відбулося близько 4 тис. масових виступів, в яких взяло участь близько 1,2 млн селян. За перші 7 місяців 1932 року ҐПУ зафіксувала в УСРР понад 900 виступів, що складало понад 56 % усіх антиурядових акцій в СССР за цей час. Незважаючи на тиск партійних і державних органів, майже 500 сільських рад в Україні відмовилися приймати нереальні плани хлібозаготівель. Улітку 1932 року через наростання спротиву Йосип Сталін із оточенням прийняв рішення про організацію в Україні штучного голоду, щоб шляхом винищення частини населення залякати інших і не “втратити Україну”. Голодомор став результатом чітко спланованої політики Кремля. Безпосередньо до Голодомору призвело посилення попередньої політики визиску та введення в дію нових механізмів геноциду наприкінці 1932 року. Головним стала масове вилучення всього продовольства, на відміну від попереднього часу, коли забирали переважно зерно. Конфіскація вимагала мобілізації репресивного апарату, залучення робітників, інтелігенції, співробітників компартійного апарату. Для вилучення продовольства створювали спеціальні загони з активістів, які ходили з обшуками по сільських обійстях. Від початку 1933 року ці спеціально навчені активісти забрали все їстівне у мільйонів людей, прирікши їх на смерть. Люди почали втікати з уражених голодом територій. У відповідь влада намагалася ізолювати їх у межах окремих територій за допомогою режиму “чорних дошок”. Села, занесені на “чорні дошки”, оточували збройні загони міліції та радянських спецслужб. Звідти вивозили всі запаси їжі. Заборонялася торгівля та ввезення будь-яких товарів. У січні 1933 року заборонили виїзд селян із території України та Кубані, заселеної переважно українцями. Втікачам перестали продавати квитки на залізничний та водний транспорт. Блокували дороги до міст. Тих, хто встиг виїхати, заарештовували і повертали назад. Так режим створив умови, несумісні із життям для значної частини населення України. Голодуючі опинилися в замкнутому колі, повністю залежні від волі державного та партійного апарату. Жертвами Голодомору стали мільйони українців. Навколо теми Голодомору комуністи встановили повну інформаційну блокаду, яка тривала фактично до відновлення Україною незалежності в 1991 році. Приховування інформації про злочин Голодомору може вважатися однією з ознак геноциду. Крім приховування доказів злочину та унеможливлення надання допомоги голодуючим, інформаційна блокада переслідувала й іншу мету. СРСР проводив активну міжнародну та торговельну політику, і розголос про голод в Україні міг мати негативні наслідки для налагодження міжнародних контактів та підписання контрактів. Але деякі західні журналісти, які побували за залізною завісою тоталітаризму, публікували репортажі про злочин, доносили світові про те, що там діється насправді.

 


21 ЛИСТОПАДА - ДЕНЬ ГІДНОСТІ ТА СВОБОДИ

 2011001.jpg

Під час президентських виборів 2004-го року здійнялися акції протесту. За попередніми результатами другого туру, оголошеними 21 листопада Центральною виборчою комісією, перемогу в президентських перегонах здобув Віктор Янукович. Масові та брутальні фальсифікації під час голосування та підрахунку голосів збурили українське суспільство. Прихильники опозиційного кандидата – Віктора Ющенка, 22 листопада вийшли на мітинги незгоди. Протестний рух охопив найбільші міста України, а центром став Майдан Незалежності у Києві. Внаслідок цих подій відбувся повторний другий тур президентських виборів за результатами якого переміг Ющенко. У листопаді 2005 року новообраний Президент заснував свято – День Свободи. У грудні 2011 року наступний Президент України Віктор Янукович скасував День Свободи і об’єднав його з Днем Соборності.

201102.jpg21 листопада 2013-го року на Майдані Незалежності у Києві розпочалася акція протесту проти рішення Кабінету Міністрів України призупинити підготовку до підписання Угоди про асоціацію з Євросоюзом. Спочатку зібралося декілька сотень, а вже 24 листопада – понад сто тисяч прихильників євроінтеграції. Після того як 29 листопада на Євромайдані відбувся мітинг із закликом до відставки уряду та дострокових парламентських виборів, влада застосувала силу. 30 листопада вночі відбувся кривавий розгін майданівців. Стало зрозуміло, що країна рухається до авторитаризму, засадничі принципи якого відчуло на собі українське суспільство: зневага до прав людини, корупція, свавілля правоохоронних органів, репресії проти незгідних. Протести перетворилися з проєвропейських на антиурядові та стали значно масштабнішими. 18-20 лютого – в найтрагічніші дні Революції, сталися сутички в центрі Києва, підпалено Будинок профспілок, снайпери вбили понад 70 євромайданівців, які стали Героями Небесної сотні. Вночі на 22 лютого тодішній президент Янукович втік з України. Відбулися позачергові президентські вибори, які засвідчили європейський вектор орієнтації. Україна вдруге отримала шанс для цивілізаційного вибору, демократії, очищення від впливу тоталітарного, людиноненависницького комуністичного минулого. На відміну від подій Помаранчевої революції, відстоювання власної гідності та свободи коштувало Україні багатьох життів патріотів.

 

13 листопада 2014 року був підписаний Указ «Про День Гідності та Свободи». Метою запровадження пам’ятної дати є утвердження в Україні ідеалів свободи і демократії, вшанування патріотизму й мужності громадян, які стали на захист демократичних цінностей, прав і свобод людини, національних інтересів держави та її європейського вибору.

  

За матеріалами Українського інституту національної пам’яті

 


День захисника України

1410020.jpg

14 жовтня в Україні відзначають День захисника України, Покрови Пресвятої Богородиці та День Українського козацтва. Офіційно цей день є державним вихідним. 14 жовтня стало державним святом з 2015 року.

День захисника України

   Свято виникло на тлі підсилення в суспільстві ідей декомунізації і збройної агресії Росії на Донбасі і в Криму. Державним святом 14 жовтня встановлено Указом Президента України від 14.10.2014. Водночас було скасовано святкування Дня захисника Вітчизни 23 лютого, який в СРСР був Днем Радянської армії та військово-морського флоту. А пізніше глава держави виступив з ініціативою зробити цей день вихідним. 5 березня 2015 року Верховна Рада підтримала президентський законопроект про встановлення вихідного 14 жовтня.   Вперше День захисника України  у 2015 році відсвяткували під гаслом «Сила нескорених».   Датою свята не випадково обрали 14 жовтня, адже в цей день відзначають і День українського козацтва, символом якого була Богородиця.

День українського козацтва

   Для українських козаків день Покрови Божої Матері також був найбільш шанованим святом, адже їхню церкву було присвячено саме Діві Марії. В цей день, 14 жовтня, у козаків відбувалися вибори нового отамана.  Після зруйнування Запорізької Січі в 1775 році козаки, що пішли за Дунай на еміграцію, взяли з собою образ Покрови Пресвятої Богородиці. Козаки настільки вірили в силу Покрови Пресвятої Богородиці і настільки щиро й урочисто відзначали свято Покрови, що впродовж століть в Україні воно набуло ще й козацького змісту і отримало другу назву – Козацька Покрова. День українського козацтва почали відзначати в Україні з 1999 року, коли Президент України Леонід Кучма впровадив це свято своїм Указом від 7 серпня 1999 року.

Покрова Пресвятої Богородиці

   Це свято відзначається християнами східного обряду (православними і греко-католиками) 14 жовтня. За легендою, у цей день військо давніх русів на чолі з Аскольдом взяло в облогу центр православ'я – Константинополь, намагаючись захопити місто. Мешканці столиці Візантії у гарячій молитві звернулись до Богородиці з проханням про порятунок. І Богородиця, за оповіданнями, з'явилася перед людьми та вкрила їх своєю Покровою. Після цього вороги вже не могли побачити цих людей. Як вказують деякі джерела, вражений Аскольд та його дружинники прийняли святе хрещення та стали християнами.  В Україні Покрова Пресвятої Богородиці завжди була великим святом. Існує народна прикмета: «Покрова накриває траву листям, землю снігом, воду – льодом, а дівчат – шлюбним вінцем». В українських селах і до сьогодні дотримуються давньої народної традиції справляти весілля після Покрови. Від Покрови і до початку Пилипівки – пора наймасовіших шлюбів в Україні.


БЮДЖЕТНА ПРОГРАМА КПКВК1201150 «Фінансова підтримкасільгосптоваровиробників»


ДО УВАГИ ВЛАСНИКІВ БДЖІЛ! ДЕРЖАВНА ПІДТРИМКА.

 

Порядком використання коштів, передбачених у державному бюджеті для державної підтримки розвитку тваринництва та переробки сільськогосподарської продукції, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України  від 7 лютого 2018 року № 107 (із змінами від 20.06.2020 № 395), передбачено спрямування бюджетних коштів на розвиток бджільництва.

 

Дотація за наявні бджолосім’ї  -  надається на безповоротній основі юридичним особам, фізичним особам-підприємцям та фізичним особам, які є власниками бджолосімей, за наявні в поточному році від 10 до 300 бджолосімей, у розмірі 200 гривень за бджолосім’ю. Максимальний розмір дотації становить 60 000 гривень одному отримувачу.

 

Крок 1. Підготувати для отримання дотації за бджолосім’ю документи:

-копію ветеринарно-санітарного паспорта пасіки;

-копію рішення про державну реєстрацію потужності;

-копію довідки про відкриття поточного рахунка, видану банком (суб’єкти господарювання);

-копію довідки або договір про відкриття рахунка в банку (фізичні особи);

-копію паспорта громадянина України (фізичні особи);

-довідку, чинну на дату подання заявки, про відсутність заборгованості з платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, у паперовій або електронній формі (суб’єкти господарювання);

-копію звіту про виробництво продукції тваринництва та кількість сільськогосподарських тварин (форма 24-сг) на останню звітну дату на момент подання документів (суб’єкти господарювання, які є юридичними особами);

-довідка, видана органом місцевого самоврядування, про реєстрацію пасіки із зазначенням кількості наявних бджолосімей на останню звітну дату на момент подання документів (фізичні особи та фізичні особи – підприємці, зокрема сімейні фермерські господарства).  

 

Крок 2. Подати документи до 01 жовтня поточного року за місцезнаходженням пасіки до відповідної сільської, селищної, міської ради або ради об’єднаної територіальної громади (далі – органи місцевого самоврядування).

 

Крок 3. Отримати бюджетні кошти на рахунки відкриті у банку.

Звертаємо увагу: Підставою для внесення органами місцевого самоврядування до відомості на отримання дотації за бджолосім’ї є реєстрація потужності фізичної особи або суб’єкта господарювання, які є власниками бджолосімей, у державному реєстрі потужностей операторів ринку.

Підготовані документи для отримання дотації за бджолосім’ю треба надати до відділу економіки інвестиційно-інноваційного розвитку та енергоменеджменту Виконавчого комітету Дружківської міської ради  за адресою м. Дружківка вул. Соборна 16 (каб. 213)

телефон для довідок (06267) 4 -43-98.


ДО ВІДОМА ФІЗИЧНИХ ОСІБ – ВЛАСНИКІВ КОРІВ!

 

На виконання Порядку використання коштів обласного бюджету, передбачених для часткового відшкодування вартості придбаних установок індивідуального доїння молока, затвердженого розпорядженням голови облдержадміністрації, керівника обласної військово-цивільної адміністрації від 25.04.2019 № 447/5-19, зареєстрованого в Головному територіальному управлінні юстиції у Донецькій області 14 травня 2019 року за № 160/2873 (із змінами від 22.07.2020 № 778/5-20) (далі – Порядок), Донецькою облдержадміністрацією створено комісію щодо визначення господарств населення, що ведуть господарство на підконтрольній українській владі території Донецької області, в особі фізичних осіб - власників корів, які мають право на часткове відшкодування вартості придбаних установок індивідуального доїння молока, персональний склад якої затверджено розпорядженням голови Донецької облдержадміністрації, керівника обласної військово-цивільної адміністрації від 27.06.2019 № 652/5-19 (із змінами) (далі – Комісія).

Відповідно до Порядку, відповідальним виконавцем та головним розпорядником бюджетних коштів є департамент агропромислового розвитку та земельних відносин Донецької облдержадміністрації (далі – Головний розпорядник), який знаходиться за адресою: бул. Машинобудівників, 20,                            3 поверх, м. Краматорськ, 84313.

Отримувачами коштів є господарства населення, що ведуть господарство на підконтрольній українській владі території Донецької області, в особі фізичних осіб – власників корів (далі – власники корів).

Право на часткове відшкодування вартості установок індивідуального доїння молока (далі – установки) мають власники корів, які ведуть господарство та здійснюють свою діяльність на підконтрольній українській владі території Донецької області, що утримують дві та більше корів (крім населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження).

Власники корів мають право на часткове відшкодування вартості лише однієї установки один раз протягом дії комплексної програми економічного розвитку сільських територій Донецької області на 2018-2020 роки.

Часткове відшкодування здійснюється в обсязі 75% від фактичної вартості установки, що придбана у поточному бюджетному періоді, та не може перевищувати 15000 гривень.

Право на часткове відшкодування вартості установок згідно з цим Порядком не мають власники корів, які:

- подали завідомо недостовірні відомості та документи під час звернення за одержанням часткового відшкодування вартості установок;

- отримували протягом останніх двох років або отримують аналогічну підтримку (відшкодування, компенсацію) з інших бюджетів;

- мають заборгованість або прострочені боргові зобов’язання за кредитами, в банківській установі, в якій відкрито рахунок.

Власники корів, які мають намір отримати часткове відшкодування вартості установки, протягом строку, зазначеного в даному оголошені для подачі документів, подають на розгляд Комісії:

- заяву про надання часткового відшкодування вартості придбаної установки індивідуального доїння молока за відповідною формою;

- копії паспортів великої рогатої худоби, виданих у встановленому порядку;

- копії платіжних документів, підтверджуючих придбання установки;

- копії технічної документації на установку (із зазначенням її індивідуального серійного номера) та гарантійного талону;

- копію паспорту громадянина України (для фізичних осіб);

- копію реєстраційного номеру облікової картки платника податків, або паспорту громадянина України (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідні органи і мають відмітку у паспорті);

- згоду на обробку персональних даних;

- довідку про банківські реквізити, видану банківською установою, в якій відкрито розрахунковий рахунок;

- довідку, видану банківською установою, в якій відкрито рахунки, про відсутність (наявність) прострочених боргових зобов’язань за кредитами;

- письмове зобов’язання власника корів повернути кошти обласного бюджету, одержані для часткового відшкодування вартості установки, у разі невиконання вимог, передбачених пунктом 4 розділу IV та у випадках, зазначених у пункті 4 розділу V Порядку (додаток 2 до Порядку).

Заяви та документи від претендентів приймаються у робочий час в приміщені департаменту агропромислового розвитку та земельних відносин Донецької облдержадміністрації (далі – департамент) за адресою:                                          м. Краматорськ, бул. Машинобудівників, 20, 3 поверх, кім. № 42, отримання довідкової інформації за телефоном: (0626) 42-01-20, 42-01-21 та на офіційній веб-сторінці департаменту за наступними посиланнями: https://agro.dn.gov.ua/rozporyadzhennya-doda-447-5-19-vid-25-04-2019/, https://agro.dn.gov.ua/rozporyadzhennya-golovi-doda-vid-22-07-2020-778-5-20/.

Комісія починає приймати заяви та документи від претендентів з наступного дня після публікації даного оголошення та закінчує 18.09.2020.

Засідання комісії відбудеться 29.09.2020 за адресою: м. Краматорськ,
бул. Машинобудівників, 20, 3 поверх, кім. № 12.


Стихійна торгівля – небезпека для здоровя

 

           Шановні  мешканці міста, хочемо вкотре звернути вашу увагу, що стихійна торгівля заборонена Законодавством України та, найголовніше, небезпечна для вашого здоров’я, адже незаконну торгівлю ніхто не контролює, якість і свіжість продуктів на стихійних ринках не перевіряють, а самі продавці працюють з грубим порушенням санітарно-гігієнічних правил.  Придбання продуктів харчування на стихійних ринках погрожує мешканцям міста різноманітними проблемами від банального отруєння до інфекційних захворювань різної ступені важкості. Особливо це стосується м’ясних, рибних та молочних продуктів, які вимагають особливих умов зберігання. Придбання харчових продуктів на стихійних ринках – це шлях до лікарняного.

          Нагадауємо стихійним торгівцям, що стихійна торгівля відноситься до адміністративних правопорушень передбачених ст. 160 Кодексу України про адміністративні правопорушення – «торгівля з рук у невстановлених місцях» і ст. 164 цього ж Кодексу – «порушення правил підприємницької діяльності». Торгівлі з рук на вулицях, площах, у дворах, під’їздах, скверах та в інших невстановлених місцях загрожує накладенням штрафу від одного до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією предметів торгівлі або без такої. Торгівля з рук у невстановлених місцях промисловими товарами тягне за собою накладання штрафу від шести до п’ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

         Шановні мешканці міста, будьте свідомі та здорові!


З В І Т

про результати роботи відділення Національної служби посередництва і примирення в Донецькій області за 1 півріччя 2020 року

 Запобігання виникненню колективних трудових спорів (конфліктів)

Упродовж 1 півріччя 2020 року Відділенням проводилась робота по врегулюванню 30 конфліктних ситуацій на 30 підприємствах.  Взято на облік 32 розбіжності, з яких щодо своєчасної виплати поточної заробітної плати та погашення заборгованості - 28 (87,5% від загальної кількості) та 2 щодо виконання колективного договору (6,3%). Основною причиною виникнення випадків ускладнення стану СТВ у звітному періоді стала заборгованість із виплати зарплати в сумі 164 928,7 тис. грн.

В результаті постійної взаємодії зі сторонами соціально-трудових відносин та органами місцевого самоврядування у 1 півріччі 2020 року було погашено заборгованості із виплати заробітної плати, що стала чинником ускладнення, в сумі 83570,5 тис.грн., що складає 50,7% від заборгованості, що стала чинником ускладнення стану СТВ (додаток 4).

На початок 2020 року на обліку Відділення знаходилось 2 конфліктні ситуації, у звітному періоді було взято на облік 28 конфліктних ситуацій, знято з обліку 16  конфліктних ситуацій,  у зв’язку із врегулюванням - 12,   4 – у зв’язку із реєстрацією КТС(К). Протягом звітного періоду на облік Відділення було взято 30 розбіжностей, знято 16, залишилось 12 розбіжностей, 4 розбіжності переросли в КТС (К).

Станом на 01.07.2020 року на обліку Відділення знаходиться 11 конфліктних ситуацій з 12 розбіжностями, по яким в стадії вирішення залишається сума заборгованості із виплати заробітної плати  75129,3 тис. грн., що складає 45,6%  від заборгованості, що стала причиною ускладнення стану СТВ.

 Стан і результати задоволення висунутих найманими працівниками або профспілками вимог та вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)

Станом на 01.01.2020 року на обліку Відділення залишилось 4 КТС(К), в яких в стадії вирішення залишилися 14 вимог, висунуті найманими працівниками.

Протягом 1 півріччя 2020 року Відділенням  зареєстровано 3 КТС(К).

Упродовж 1 півріччя 2020 року Відділенням проводилась робота по вирішенню 7 колективних трудових спорів (конфліктів) в тому числі 6 – на виробничому рівні, з яких 5 – на рівні підприємств, установ, організацій,  1 – на рівні структурних підрозділів; 1- на територіальному рівні.

У 7 КТС(К) найманими працівниками було висунуто 21 вимога, в тому числі:

- щодо встановлення нових або зміни існуючих соціально-економічних умов праці та виробничого побуту – 1 вимога (4,8% від загальної кількості);

-  щодо виконання колективного договору, угоди – 5 вимог (23,8%);

-  щодо невиконання вимог законодавства про працю – 15 вимог (71,4%).

Протягом 1 півріччя 2020 року знято з реєстрації 1 КТС(К) як вирішений.

Заборгованість із виплати заробітної плати, яка стала причиною виникнення КТС(К) та залишилась станом на 01.07.2020 року, складає 1800,0 тис.грн.

Упродовж 1 півріччя 2020 року з метою проведення моніторингу стану вирішення вимог найманих працівників у КТС(К) та на виконання рішень примирних органів зі сторонами СТВ було проведено 46 примирних процедур, в т.ч. 42 –  узгоджувальні зустрічі, 4 – примирні комісії.

 Страйки, колективні припинення роботи, акції протесту, пов’язані із ускладненням стану соціально-трудових відносин

 

Упродовж 1 півріччя 2020 року, з метою вирішення спірних питань між сторонами соціально-трудових відносин виключно у правовому руслі, Відділення спрямовувало свої зусилля на попередження проведення страйків і акцій протесту та послаблення соціальної напруги під час проведення найманими працівниками страйків і колективних припинень роботи.

За звітний період Відділенням було зафіксовано проведення 19 акцій соціального протесту, а саме: 8 мітингів, 2 невиходу на поверхню, 5 перекритів руху,  1 припинення роботи та 3 пікети.

Основними вимогами працівників під час проведення акцій соціального протесту, страйку були:

- погашення заборгованості із заробітної плати;

- виплата поточної заробітної плати;

- припинення простою та недопущення масового вивільнення працівників.

Найчастіше акції соціального протесту проводилися на підприємствах вугледобувної галузі, а наймані працівники цих підприємств вважалися найбільш активними у захисті своїх соціальних прав та гарантій.

По всіх випадках фахівцями Відділення надавалися консультації та роз’яснення керівникам підприємств, головам територіальних організацій і первинних профспілок працівників вугільної промисловості України, голові Міжрегіональної організації незалежних профспілок гірників України, найманим працівниками, виконавчим комітетам відповідних міських рад. Також Відділення сприяло проведенню переговорів по пошуку шляхів вирішення порушених питань та проводило консультації з проблемних питань з керівництвом Донецької облдержадміністрації.

Аналіз причин загострення стану соціально-трудових відносин у звітному періоді, свідчить, що невиконання положень колективних договорів та законодавства про працю щодо дотримання строків виплати поточної заробітної плати та погашення заборгованості з неї залишається головними причинами, що спонукають найманих працівників до вжиття крайніх засобів вирішення своїх вимог – страйків та акцій соціального протесту.

Завдяки зверненню Національної служби посередництва і примирення до  Уряду України з проханням у сприянні вирішення питання щодо погашення заборгованості найманим працівникам вугледобувних підприємств з Державного бюджету, у лютому-травні 2020 року надійшли кошти, які були виплачені працівникам ДП «Селидіввугілля», ДП «Мирноградвугіля» ДП «Шахтоуправління «Південнодонбасське №1», що дозволило зупинити протестні дії найманих працівників.

Практичний досвід роботи Відділення свідчить про результативність вирішення вимог найманих працівників та врегулювання чинників ускладнення стану соціально-трудових відносин шляхом проведення узгоджувальних зустрічей зі сторонами соціально-трудових відносин, в ході проведення яких вдається досягнути взаємоприйнятних домовленостей у вирішенні проблемних питань та запобігти можливому подальшому загострення ситуації.

 


ІНФОРМАЦІЙНЕ ПОВІДОМЛЕННЯ

Для власників квартир, які мають намір встановити автономне опалення.

Відокремлення квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку відбувається відповідно до розділу ІІІ Порядку відключення споживачів від систем централізованого опалення та постачання гарячої води, затвердженого Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 26.07.2019 № 169.

            Постійно діюча комісія для розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж централізованого опалення відповідно до діючого законодавства надає згоду на відокремлення квартири чи нежитлового приміщення та улаштування системи індивідуального теплопостачання, якщо на день набрання чинності Законом України «Про житлово-комунальні послуги» не менш як половина квартир та нежитлових приміщень цього будинку відключена від мереж централізованого опалення (ЦО) та гарячого водопостачання.

            За даними ВО «Дружківкатепломережа», таких будинків у м. Дружківка – 13, у                      смт. Олексієво-Дружківка – 4.

Перелік житлових багатоквартирних будинків, в яких кількість квартир відокремлених від                 ЦО складає 50% та більше

 

Адреса

Кількість квартир всього

Кількість квартир, які опалюються

Частка, що опалюється

Частка, що не опалюється

м. Дружківка

1

вул. Дружби, буд. 78

12

2

16,67%

83,3%

2

вул. Дружби, буд. 80

10

2

20,0%

80,0%

3

вул. Авіаційна, буд. 91

8

3

37,5%

62,5%

4

вул. Матросова, буд. 14

12

2

16,67%

83,3%

5

вул. Енгельса Ф., буд. 12

32

12

37,5%

62,5%

6

вул. Леваневського, буд. 1б

13

5

41,67%

58,3%

7

вул. Машинобудівників, буд. 38

76

34

44,74%

55,3%

8

вул. Машинобудівників, буд. 34

8

4

50,0%

50,0%

9

вул. Кошового О., буд. 4

8

4

50,0%

50,0%

10

вул. Маркса К., буд. 36

4

2

50,0%

50,0%

11

вул. Кошелева, буд. 9

2

1

50,0%

50,0%

12

вул. Кошелева, буд. 19

2

1

50,0%

50,0%

13

вул. Чайковського, буд.6

16

8

50,0%

50,0%

смт. Олексієво-Дружківка

1

вул. Бабушкіна М.С., буд. 7

12

6

50,0%

50,0%

2

вул. Бабушкіна М.С., буд. 8

10

5

50,0%

50,0%

3

вул. Бабушкіна М.С., буд.4

32

14

43,75%

56,3%

4

вул. О. Тихого, буд.123

16

7

43,75%

56,3%


ІНФОРМАЦІЙНЕ ПОВІДОМЛЕННЯ

Про намір встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, що надаються ОКП «Донецьктеплокомуненерго»

            11 червня 2020 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 10 червня 2020 року № 467 «Про внесення змін до Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води та Порядку формування тарифів на централізоване водопостачання та централізоване водовідведення», на виконання вимог якої                   ОКП «Донецьктеплокомуненерго» здійснило новий розрахунок тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послугу з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, і подало до Донецької обласної державної адміністрації, Донецької обласної військово-цивільної адміністрації заявку та пакет розрахункових документів.

            На виконання п.п. 3.5 Порядку інформування споживачів про намір зміни цін/тарифів на комунальні послуги з обґрунтуванням такої необхідності, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 05.06.2018р. № 130, повідомляємо Вас, що повна інформація щодо загального розміру планового тарифу, його структури; обґрунтування необхідності встановлення тарифу, тощо, розміщена на офіційному сайті                                                          ОКП «Донецьктеплокомуненерго» (http://www.kpdtke.com.ua/).

            Письмові зауваження та пропозиції Ви можете надіслати до 30 червня 2020 року на адресу ОКП «Донецьктеплокомуненерго» (84307, м. Краматорськ, пров. Земляний, 2), електрону адресу: E-mail: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її. або безпосередньо до Донецької обласної державної адміністрації, Донецької обласної військово-цивільної адміністрації (84300, м. Краматорськ, вул Олекси Тихого,6).

                                                                                                                                   Адміністрація ОКП «Донецьктеплокомуненерго» 



Інформаційний лист щодо підготовки джерел теплової енергії до роботи в опалювальний період 2020-2021 років

 Інформаційний лист щодо підготовки джерел теплової енергії до роботи в опалювальний період 2020-2021 років


Стихійна торгівля потенційно небезпечна для споживачів.

Стихійна торгівля — це торгівля фізичними особами без відповідних дозвільних документів про якість та безпеку реалізованих ними товарів і у невстановлених місцях з рук, із землі, без відповідного дозволу  на розміщення об'єкта торгівлі.

Стихійна торгівля продуктами харчування – загроза епідемічному добробуту населення.  Досить часто олію чи молоко реалізують у пластикових пляшках невідомого походження, не виключено, що їх було знайдено на смітниках, можливо, використовували для різних хімічних засобів. З метою захисту споживача якість товару має відповідати загальноприйнятим стандартам і нормативам. Торгівля на стихійних ринках заборонена, оскільки існує небезпека забруднення харчових продуктів. Такі продукти можуть викликати кишкові захворювання і серйозні харчові отруєння. Особливо м’ясні продукти та продукти, які вимагають особливих умов зберігання. На виникнення і розповсюдження кишкових інфекцій впливає рівень санітарної культури населення міста, санітарний стан об’єктів підвищеного епідемічного ризику, до яких належать і ринки. Лише там, де працюють спеціалісти лабораторій ветеринарно-санітарної експертизи, що проводять дослідження продуктів харчування, можна говорити про належну безпеку, а на стихійних ринках немає гарантії, що реалізатори своєчасно вилучають з продажу та утилізують продукти, термін реалізації яких вийшов і які можуть бути заражені патогенною мікрофлорою.

Жителі міста повинні розуміти, що придбаний у невстановленому місці товар у випадкової людини, в умовах, які не відповідають нормам його зберігання, з землі, в тару із сміттєвого звалища у будь-який момент може обернутися великим лихом для покупця та його родини.

Також нагадуємо стихійним торгівцям, що стихійна торгівля відноситься до адміністративних правопорушень передбачених ст. 160 Кодексу України про адміністративні правопорушення – «торгівля з рук у невстановлених місцях» і ст. 164 цього ж Кодексу – «порушення правил підприємницької діяльності». Торгівлі з рук на вулицях, площах, у дворах, під’їздах, скверах та в інших невстановлених місцях загрожує накладенням штрафу від одного до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Торгівля з рук у невстановлених місцях промисловими товарами тягне за собою накладання штрафу від шести до п’ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією предметів торгівлі.

Для успішного подолання такого явища як стихійна торгівля, необхідно, щоб всі жителі міста налаштувались на боротьбу із цим злом — не купували продукти харчування та інші товари в місцях стихійної торгівлі, проявили свідомість, розумну обережність та пильність. Бережіть себе та своїх близьких.


Інформаційне повідомлення про намір встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво , транспортування та постачання, послуги с постачання теплової енергії і постачання гарячої води, що надаються ОКП "Донецьктеплокомуненерго"


Гельсінська спілка


Витяг з Держкадастру можна отримати у день звернення до ЦНАПу у Дружківці


Громадяни висувають пропозицію створити Міністерство сім'ї та дитинства України


Інформація про податкових агентів зі сплати туристичного збору на території м.Дружківка

5а річниця з часу визволення міст Східної України від російської окупациї м. Дружківка


Підсумки роботи відділення Національної служби посередництва і примирення в Донецькій області у першому півріччі 2019 рокувідділення Національної служби посередництва і примирення в Донецькій області у першому півріччі 2019 року


Інформація Департаменту інформації та комунікації з громадскістю Серкретаріату Кабінету Міністрів України


 Інформація щодо стану підготовки суб'єктів відносин у сфері теплопостачання до роботи в опалювальний період в 2018-2019 років

Моніторинг роздрібних цін на основні продукти харчування в роздрібній мережі та  ринках міста Дружківка січень-травень

Joomla Plugins