Сьогодні — особливий день. 5 липня назавжди залишиться у моїй пам’яті та в серці кожного, хто тоді був поруч, хто боровся, переживав, вірив і чекав

Саме цього дня у 2014 році ми побачили, як над нашими рідними містами - Слов’янськом, Краматорськом, Дружківкою, Костянтинівкою знову замайорів український прапор. Разом із ним повернулися і наші хлопці - виснажені, запорошені, але незламні.

Я добре пам’ятаю той день. Ще досі чую у вухах гудіння техніки, відчуваю дрижання землі від кожного кроку наших військових.
Люди зустрічали визволителів - хто з прапором у руках, хто з молитвою на вустах і не стримували сліз. То були сльози радості й надії. Нарешті з’явилося світло після довгих місяців темряви та страху.

Дякую кожному, хто тоді пішов у бій. Хто не злякався. Хто тримав не тільки зброю, а й дух. Завдяки вам ми знову відчули: Донеччина - це Україна. І буде Україною, скільки вистачить сил боротися й стояти за своє.

Схиляю голову перед тими, хто заплатив найвищу ціну за нашу свободу. Ми пам’ятаємо. Ми не здамося. І ми обов’язково звільнимо всю українську землю.

Зі святом, земляки. З Днем звільнення!

З повагою,
начальник Дружківської міської військової адміністрації
Андрій Панков.