Дружківська громада відзначила 35-і роковини Чорнобильської катастрофи

Тридцять п’ять років пройшло з того часу, як вибухнув реактор на четвертому енергоблоці Чорнобильської АЕС. Смертоносна пилюка з ядерної печі покрила білі хати, квітучі сади, зелені ліси, засіяні поля. Проявивши незламність волі та духу у вічі смертоносній радіації глянули герої, серед яких були й наші земляки. Ціною власного життя вони боролися з розбурханою атомною стихією та все ж таки зупинили вогонь реактора.

Нещодавно Дружківська громада долучилася до ініціативи, яка символізує відродження та майбутнє Чорнобильської зони. Біля пам’ятного знаку ліквідаторам Чорнобильської катастрофи керівництво міста й громадськість висадили алею троянд. Сьогодні, 26 квітня, за участю депутата Верховної Ради України Валерія Гнатенка, першого заступника Краматорської райдержадміністрації Сергія Боєвського, керівництва міста, членів громадської організації «Дружківський міський союз ветеранів-інвалідів Чорнобиля»  та мешканців громади тут відбувся мітинг-реквієм, присвячений пам’ятній скорботній даті.

«Серед ліквідаторів наслідків катастрофи були мешканці нашої громади. Багатьох з них, на жаль, вже немає поряд з нами. Світла їм пам'ять. Велика щира вдячність вам, шановні ліквідатори аварії, за справжній подвиг, за мужність, за те, що зуміли ліквідувати катастрофу.  Від Дружківської громади  та себе особисто щиро зичу вам, вашим рідним і близьким міцного здоров’я, життєвої енергії, сімейного затишку, щастя, миру, добра й злагоди», - наголосив міський голова.

Під час мітингу Валерій Гнатенко та Володимир Григоренко нагородили ліквідаторів наслідків катастрофи пам’ятними відзнаками: почесними грамотами Донецької облдержадміністрації Донецької обласної військово-цивільної адміністрації, почесними грамотами виконавчого комітету Дружківської міської ради, Орденом «За Гуманність та Милосердя», Орденом «35 років з дня аварії на ЧАЕС», пам’ятними медалями до 35-річчя Чорнобильської катастрофи та грамотами громадської організації «Дружківський міський Союз Ветеранів-Інвалідів Чорнобиля». Також вшанували земляків, які в наші дні ведуть боротьбу з новою бідою - коронавірусною інфекцією, яка не щадить нікого та змушує лікарів та соціальних працівників ставати на допомогу інфікованим людям.

Присутні поклали квіти до пам'ятного знаку та вшанували загиблих ліквідаторів хвилиною мовчання. Також під час заходу був використаний аудіоролик, який містить аудіохроніку розмови диспетчерів у перші хвилини після аварії на ЧАЕС та інформацію про її причини та наслідки. Протягом дня цей ролик у радіоефірі транслюватиме «Радіо Дружківка».

Трохи про те, як це було…

 

Чорнобиль – це назва невеличкого районного центру, що знаходиться за 130 кілометрів від Києва. Заснований ще за часів Київської Русі, стародавній Чорнобиль дав свою гірку назву потужній атомній електростанції, яка почала будуватися на території біля красуні річки Прип’яті. Невдовзі біля атомної виникло ціле місто енергетиків – Прип’ять, в якому середній вік жителів у 1986 році становив 26 років. Місто швидко розбудовувалось: відкривалися школи, дитячі садочки, лікарні, магазини... Це було місто-сад. Які широкі вулиці! А яких тільки квітів не було у скверах, алеях, парках! Улюбленим місцем відпочинку залишалася річка. Ніщо не віщувало біди. Квітень завершував свою вахту в природі й мав передати її травню.

В 1986 на Чорнобильській атомній електростанції працювало вже чотири енергоблоки, добудовували шостий, а п'ятий збиралися пускати в дію. Це була найпотужніша на той час атомна електростанція в Європі. Це мала бути гордість держави, але в історію Чорнобиль увійшов назавжди як місто, що дало назву одній з найбільших в історії людства техногенних катастроф.

Кажуть: час лікує, затягує рани. Неправда! Нічого він не лікує. Просто біль відходить глибоко в серце, приживається там, освоюється і нікуди від нього не втечеш. Ніхто ніколи не буде знати, скільки людей загинуло від радіаційного опромінення. Їх сотні тисяч. Сотні тисяч ліквідаторів і переселених із зони відчуження страждають на невиліковні недуги. І сьогодні дзвін скорботи, що став символом чорнобильського лиха, вже 35 років б’є на сполох, на тривогу, разом з тим закликаючи нас до розуму.

IMG_20210426_093420.jpg

IMG_20210426_101933.jpg

IMG_20210426_093402.jpg

IMG_20210426_092906.jpg