Сьогодні ми згадуємо одну з найстрашніших трагедій в українській історії минулого століття

Ні один народ у світі, крім нас, українців, не переживав такого лиха. Реквієм скорботи звучить сьогодні у серці кожного, у жалобі схиляються голови в пам'ять про тих, хто загинув у пекельних муках 1921-1923, 1932-1933 і 1946-1947 років. Тоді коли Україну величали «житницею» – її діти вмирали від голоду.

26 листопада керівництво Дружківської громади схилило голови у мовчанні, вшанувало пам'ять загиблих внаслідок геноциду голодом біля Пам’ятного знаку жертвам голодоморів та політичних репресій

Начальник міської військової адміністрації Сергій Боєвський наголосив, що минуло вже 9 десятиліть з часів страшного геноциду українського народу, а сторінки скорботної книги України продовжують писатися і нині – сьогодні в 21 столітті, в центрі цивілізованого світу наші співвітчизники знову катовані голодом все тим же підступним ворогом.

Цьогоріч вшанування пам'яті жертв сталінського геноциду відбувається в умовах повномасштабної війни росії проти України. Нині наш ворог переслідує ту саму мету, що й під час Голодомору 1932-1933 років – знищення української ідентичності та української нації, намагається зламати волю українців до спротиву.

Святим обов’язком кожного є зберегти пам’ять. Пам’ять про тих, хто не дожив, хто не долюбив, пам’ять про живих і ненароджених.

Хай пам'ять про всіх невинно убієнних згуртує нас, дасть нам силу та волю у боротьбі за переможний мир нашої неньки-України!

Вічна пам’ять усім жертвам голодоморів!
Пам'ятаємо! Єднаємося! Переможемо!

Слава Україні!